Розповідаємо, чому фільм “Земля кочівників” має всі шанси отримати головний приз “Оскару — 2021”

25 квітня 2021 року в Лос-Анджелесі відбудеться 73-тя церемонія нагородження кінопремії "Оскар". Серед фільмів, які претендують на головну нагороду американської кіноакадемії у категорії "Найкращий фільм", —  стрічка "Земля кочівників" режисерки Хлої Чжао.

Головну роль у фільмі виконала Френсіс Макдорманд, яка двічі була лауреаткою премії "Оскар". Картина вже здобула дві нагороди "Золотого глобусу" та чотири нагороди премії BAFTA, ставши абсолютним фронтраннером оскарівських перегонів, де "Земля кочівників" отримала шість номінацій. Зокрема в категоріях "Найкращий режисер" і "Найкраща акторка" для Макдорманд.

Хлої Чжао, американська режисерка китайського походження, сама написала сценарій до фільму "Земля кочівників", який було створено на основі документального роману Джессіки Брудер "Земля кочівників: вижити в Америці XXI століття". Стрічка знята у жанрі роуд-муві і місцями нагадує документальний фільм з елементами філософської притчи. Це історія про життя людей, які внаслідок економічної кризи у США у 2008 році, втратили роботу, житло та були змушені вести кочовий стиль життя — мешкати в будиночках на колесах, спорадично знаходити якісь підробітки та подорожувати в різні місця, іноді не маючи для цього конкретної мети.

Головна героїня — американка Ферн, якій трохи за шістдесят. У якийсь момент вона опиняється в надзвичайно складному становищі. Фабрика з виробництва гіпсокартону, на якій багато років працювала Френ, припинила своє існування. Не залишилося навіть поштового індексу. Містечко Емпайр у штаті Невада, де жила героїня, перетворилося на місто-привид. Там Ферн жила зі своїм чоловіком, який помер. Проте обручка лишилась на її пальці. Це спогади, які мають для неї сакральне значення.

Опинившись без засобів для існування, Ферн продає частину свого майна, купує фургон та починає мандрувати країною в пошуках роботи. Так починається новий етап у її житті. Як режисерка Хлої Чжао намагається показати вимушене кочівництво без прикрас. Вона створює глибокий психологічний портрет людини, яка опинилася в гнітючій безвихідній ситуації та намагається боротися із самотністю, внутрішніми переживаннями, бідністю.

У своєму інтерв'ю Хлої Чжао так описує досвід роботи над фільмом: "Я не з тих кіномитців, які просто роблять кіно. Я маю бути закохана в свій предмет і дізнатится про нього якомога більше. Якось хтось сказав мені, що пристрасть не лишається надовго, на відміну від допитливості. Я повинна бути захопленою тими маленьками речами, про які дізнаюся на своєму шляху."

Головна героїня знайомиться з іншими кочівниками, які діляться своїми життєвими історіями. Так, у Ферн з'являється подруга Лінда Мей, яка запрошує її долучитися до спільноти "бродяг на колесах". Посеред пустелі в штаті Арізона, Ферн знайомиться з новими людьми, слухає їхні історії та здобуває навики виживання в екстремальних умовах.

Цікава особливість фільму — те, що персонажів-бродяг грають не актори, а реальні люди, які справді ведуть стиль життя кочівників. Як і Лінда Мей, яка грає саму себе, в стрічці з'являється Боб Веллс — справжній орнізатор коммьюніті американських бродяг, який активно пропагує "життя на колесах". Героїня Френсіс Макдорманд переглядає у фільмі його ролики на YouTube та приймає остаточне рішення долучитися до спільноти "жителів у фургончиках".

Під меланхолійні мелодії Людовіко Ейнауді ми споглядаємо за тим, як Ферн намагається налаштувати свій побут в незвичних умовах, вгамувати емоції та спогади про покійного чоловіка, які час від часу несподівано виринають. У середині жінки йде сильна боротьба між екзистенційним бажанням людини знайти своє місце на Землі і водночас не прив'язуватися до жодної території — залишатися вільною, експериментувати, рухатися далі. Коли кочівництво стає звичкою, складно лишатися в одному місці на довгий час.

Як би важко їй не було, героїня фільму мужньо приймає всі негаразди, продовжує шукати себе і не здається. "У мене немає будинку, але я не бездомна" — каже Ферн.

Операторська робота в "Землі кочівників" заслуговує окремої згадки. Камера в руках оператора Джошуа Джеймса Річардса, який в фільмі також виступив у ролі художника-постановника, відкриває перед глядачем вражаючу екосистему США, де безкраї простори пустелі та гір на горизонті стають своєрідною метафорою безкінечного руху та прямування до вершини. Коли йти далі, а коли зупинитися — кожен вирішує сам.

Перед нами відкривається краса американського Заходу, який нагадує декорації класичного ковбойського вестерну, але "Земля кочівників" —  не пригодницький фільм. Це кіно про сильну внутрішню боротьбу, про пошук сенсів життя навіть в ті моменти, коли воно здається зовсім нестерпним. Це кіно про багатогранні людські взаємовідносини, де буває не лише чорне та біле, а ціла палітра почуттів.

"Земля кочівників" — про неконвенційну форму самопізнання та непростий стиль життя, який навряд чи нам будуть активно проштовхувати імениті коучі на своїх багатомільйонних каналах, але тим не менш, є люди, які перетворюють його на свій modus operandi і просто живуть, як хочуть. Можливо, кочівництво — це своєрідний ескапізм, бажання людини втекти від своїх проблем, зануритися в природнє середовище, де життя минає за іншими правилами. Коли ніколи не знаєш, де опинишся з приходом наступної пори року, адже все у світі змінюється і водночас повторюється за певною циклічністю.

Наприкінці фільму Ферн повертається в місто Емпайр й остаточно позбувається своїх старих речей. Попереду — нова дорога. Ніколи не знаєш, куди вона приведе.

 

Дивіться також:

10 фільмів-номінантів на "Оскар" — 2021, які можна вже зараз подивитися на Netflix.

Американские кинокритики назвали лучшие фильмы. Среди них "Земля кочевников" и "Палм-Спрингс".