"Найбільш плідний час реалізованих конструкторських рішень — останнє десятиріччя"

68-річний Євген ЧЕРТОК знає про шини все. І може розповідати про них довго й захоплено, професійно розставляти акценти на якостях, характеристиках, перевагах. Це людина, віддана справі та рідному підприємству. На Білоцерківському шинному заводі він реалізував безліч власних і колективних ідей. Адже Черток — це вулкан новаторства.Ну що, здавалося б, можна винайти в шинах, коли вже все відомо і зрозуміло. Та український виробник винаходить шину, в якій і поліпшення керованості, і підвищення комфорту їзди. Мова — про літню шину Premiorri Solazo S Plus з широкою лінійкою типорозмірів. Новий продукт — спільне дітище хіміків-лаборантів і конструкторів. І в цьому процесі не останню скрипку зіграв Євген Черток та очолюваний ним відділ перспективного проєктування шин. Три широкі кільцеві виступи протектора забезпечили ефективну передачу тяглових зусиль під час розгону й гальмування разом із хорошою курсовою стійкістю на високих швидкостях, а жорсткіші блоки плечової зони допомагають шині під час поворотів. Усе це мовою фахівців, а мовою споживачів — якісно та сучасно.— Я знаю до нюансів, як ми відпрацьовували Solazo, — розповідає Євген Юхимович. — По комфортабельності, м'якості довели її до рівня провідних виробників. Я не хотів би користуватися шинами французького бренду, приміром. Вони якісні, але рвуться на українських дорогах. Наші шини й за якістю не поступаються, і витривалі в будь-яких дорожніх умовах.Новинкою підприємства експерти-випробовувачі задоволені. А колись і сам Євген Юхимович брав участь у випробовуваннях перших білоцерківських шин:— 1976 року спільно з інститутом шинної промисловості ми сконструювали шину БЦІ 185 65 R13 — першу з металокордовим брекером. Тодішній головний інженер заводу Євген Купрій призначив мене керівником групи, яка поїхала у відрядження дорогами колишнього Союзу.На заводських "Жигулях", "взутих" в експериментальну шину, ми проїхали тисячі кілометрів — Псков, Новгород, Ленінград, Таллінн, Рига. Дороги були різні: російські — в снігу і кризі, прибалтійські — розчищені й комфортні. Шини витримали.Конструювання зацікавило мене в інституті — вчився у Дніпропетровському хіміко-технологічному. Моя дипломна робота стосувалася цієї тематики. Розрахункові системи тоді були не такі сучасні, але я прорахував і сконструював шину, що відзначалася новаторством. Писав про застосування матеріалу, який нині використовують у бронежилетах — кевлар. Моїми консультантами були науковці з науково-дослідного інституту шинної промисловості.Пропозиції випускника інституту не могли так легко впроваджуватися у виробництво. Вони вимагали технологічних випробувань. А в ті часи це було непросто. Свої наукові амбіції Євген Черток реалізував у наступні роки, коли потрапив на роботу до Білоцерківського шинного заводу. А згодом спільно з науковцями Харківського автодорожнього інституту написав монографію "Колёсные узлы современных автомобилей".Пов'язані з підприємством роки вважає успішними.— Та найбільш плідний час реалізованих конструкторських рішень — останнє десятиріччя. Раніше створювали по дві-три шини щороку, тепер кількість новинок збільшилася в рази, — каже Євген Черток.Свою росавівську шину він впізнає серед тисячі інших навіть по відбитку на снігу.Два з половиною місяці працював біля реактораЄвген Черток крім фаху інженера-конструктора здобув також військовий — спеціаліста радіаційної хімічної розвідки. Після аварії на Чорнобильській атомній електростанції у квітні 1986-го два з половиною місяці працював безпосередньо біля реактора, що вибухнув. Ще місяць чекав на заміну, виконуючи різні доручення.— Як командир комендантської роти віз людей до станції. Разом із дозиметристами обходили об'єкти, де мали проводити роботи. Визначав дози випромінювання та розраховував, де і скільки часу могли перебувати фахівці, який об'єм робіт встигали би виконати в умовах радіації. Наприклад, кожен із п'яти людей міг відпрацювати по 40 секунд, а якщо двоє людей — по 2 хвилини. І так щозміни.Працював, доки не отримав гранично допустиму дозу — 10 рентген. Така "норма" була умовна. Її визначали вищі партійні керівники, не розуміючи, що норми в тих умовах не може бути. Багато колег Чертока з такою умовно допустимою дозою хворіли й помирали.— Усі цивільні знали лише теорію радіаційної науки. Практика була жорстка та невтішна. Коли наприкінці дня ти кашляєш і дере в горлі, то розумієш, що сьогодні наковтався тих невловимих альфа-бета-гамма-випромінювань більше за горезвісну норму. Небезпека підстерігала скрізь. Сидять, бувало, хлопці на старому електродвигуні, курять, і не розуміють, що він небезпечний, бо заражений смертельною кількістю рентген. Або заради цікавості піднімаються на дах зупинених реакторів, де шалене випромінювання і гори мертвих птахів.