Рятувати дефіцитний бюджет шляхом підвищення податкових ставок для великого бізнесу є недалекоглядним і згубним для економіки кроком. Саме так оцінює запропоновані Кабміном зміни до Податкового кодексу доцент Університету державної фіскальної служби України, кандидат юридичних наук Андрій Гмирін. Він вважає, що країні потрібні структурні реформи, а не авральні рішення.
Про це він написав у своєму блозі на порталі Ліга.
Експерт проаналізував пакет законодавчих ініціатив, які Кабмін затвердив 12 травня. Серед широкого загалу вони отримали назву «антиахметовських» і стосуються підвищення податкових ставок, акцизів та рентної плати для великих компаній, які працюють у певних секторах економіки. Найбільший вплив ініційовані зміни можуть мати на бізнес українського мільярдера Ріната Ахметова.
За словами прем’єр-міністра Дениса Шмигаля, підвищення ставок дозволить збільшити щорічні надходження до бюджету на 60 млрд грн. Водночас зміни не торкнуться мікро-, малого й середнього бізнеса. На перший погляд, ідея уряду здається прогресивною, зазначає Андрій Гмирін. Адже 60 млрд грн не стануть зайвими для державної скарбниці. Однак швидкий успіх може виявитися короткостроковим.
Насамперед, пише автор, уряд пропонує прив’язати рентні платежі на видобуток залізної руди до її фактичної ринкової ціни, а не до собівартості. І це дійсно слушна ідея. У Кабміні розраховують до 6 млрд грн щорічних податкових надходжень з цього бізнесу додатково залучати ще 3 млрд грн. Однак Андрій Гмирін запитує: чому саме зараз, в умовах глобального падіння промислового виробництва, уряд вирішив підвищити рентну плату?
Експерт нагадує, що в Україні залізну руду видобувають кілька компаній, більше половини з яких так чи інакше належать Рінату Ахметову. І зміна підходу до формування ренти завдасть удару передусім його підприємствам. На думку фахівця, попри швидкий ефект і певну популярність такого «антиолігархічного» кроку серед населення вітчизняні компанії можуть втратити свої конкурентні переваги на світовому металургійному ринку. А це буде великою втратою для бюджету.
За словами науковця, уряд також хоче запровадити акцизний податок на продаж зеленої електроенергії. Розглядають різні варіанти – від 3,2% до 40%. За розрахунками Мінфіну, навіть мінімальна ставка здатна щороку додатково приносити в бюджет 1,5 млрд грн. Як і у випадку з гірничо-рудним бізнесом, збільшення плати за виробництво «зеленої» електроенергії найсильніше вдарить по енергетичному холдингу Ріната Ахметова. Його підприємства сьогодні виробляють 25% усієї «зеленої» електроенергії в Україні. На думку Андрія Гмиріна, можна було б заплющити на це очі, але як бути з іншими 75% підприємств цього сектору, які теж постраждають?
Автор блогу неоднозначно оцінює і намір Кабміну скасувати пільги по земельному податку для гірничодобувних компаній. Значна їх частина теж належить Рінату Ахметову. Сьогодні ці підприємства сплачують до місцевих бюджетів лише чверть податкової ставки. У Кабміні розраховують, що запровадження нових правил дозволить місцевим громадам, на території яких працюють компанії, кожного року додатково отримувати 4-5 млрд грн. Однак експерт вважає, що скасування пільг зменшить рентабельність видобутку вугілля і спонукатиме шахти до швидкого згортання своєї виробничої діяльності. Відтак слід буде чекати скорочення робочих місць і податкових платежів.
Андрій Гмирін вважає, що анонсовані нововведення є дуже сирими, і в разі свого ухвалення можуть завдати українській економіці більше шкоди, ніж принести вигоди. Він певен, що уряду слід не відлякувати бізнес недолугими рішеннями, а стимулювати його до розвитку.
«Сподіваюсь, автори проекту змін до Податкового кодексу ще попрацюють над ними, перш ніж подавати у Верховну Раду. Та головна моя надія полягає в тому, що Кабмін таки зважиться на структурні реформи у податковій сфері. Саме вони здатні повернути довіру до України з боку інвесторів, тоді й податківцям не доведеться нікого «трусити». Я певен, що бюджет врятують реформи, а не державний рекет», - зазначає експерт.
Читайте останні новини України та світу на каналі УНІАН в Telegram
Автор: Іван Бойко