В українському медіапросторі зростає кількість внутрішніх маніпуляцій та дезінформаційних повідомлень. Як засвідчив нещодавній звіт Facebook, Україна стала одним із світових осередків за кількістю операцій інформаційного впливу в цій соціальній мережі.
Лише за останній рік Facebook викрив і припинив діяльність десятків акаунтів, які пов'язували в тому числі з політичною силою експрезидента Петра Порошенка та владною партією "Слуга народу" Володимира Зеленського. Внутрішньополітичні маніпуляції у медіа втім не дивують українських експертів. Чи можливо із ними боротися?
Джинса переходить у соцмережі
На політичні маніпуляції в українському онлайн-середовищі припадає близько 30 відсотків усього дезінформаційного контенту, підраховує виконавча директорка Інституту масової інформації (ІМІ) Оксана Романюк. Решта, за її словами, - це така інформація, яку складно ідентифікувати за походженням, наприклад фейки про коронавірус, що вирують у просторі уже більше року. Широке використання соцмереж для впливу на громадську думку виборців експертка називає особливостями сучасної політичної культури.
"Така наша політична печаль. Народ не медіаграмотний, висока культура джинси. І ті пресслужби партій, які звикли працювати через обман і маніпуляції виборця, через приховану рекламу, просто перевели це на нові рейки соцмереж", - вважає співрозмовниця DW. На її думку, попри усі інструменти протидії, соцмережі лишаються зручним і дешевшим, ніж традиційні ЗМІ, майданчиком для просування політичних меседжів.
Анонімні канали як феномен українського медіапростору
Тенденції українського сегменту соціальних мережах демонструють не просто поширення неправдивих повідомлень чи намагання дезорієнтувати аудиторію, йдеться про системне намагання сформувати в аудиторії певний світогляд. Такі висновки містяться у дослідженні інформаційного середовища "По той бік екрана" від громадської організації "Детектор медіа".
"Теорії змови, кулуарні розповіді та плітки також привчають людей до неперевіреної інформації й підривають довіру до якісних ЗМІ", - вказують автори звіту. Зокрема, вони звертають увагу на специфічний феномен українського медіапростору - анонімні телеграм-канали, "які створюють видимість глибокої обізнаності". "Ці джерела привчають свою аудиторію до сприйняття чуток, натяків і повідомлень, які неможливо перевірити, замість якісних новин", - переймаються експерти. На думку авторів дослідження, Україні необхідно вдосконалити медійне законодавство стосовно регулювання онлайн-простору за умови збереження засад свободи слова.
Рецепт протидії: стандарти та незалежні медіа
Експерти "Детектор медіа" також вказують на те, що Україні варто посилити роль регулятивного органу у сфері медіа - Нацради з питань телебачення та радіомовлення, забезпечивши її незалежність від впливу влади, політичних та олігархічних груп.
"Наш регулятор найслабший в Європі, попри те, що ми на передовій дезінформації", - коментує Оксана Романюк. Однак у неї виникає багато питань і до самих соціальних мереж та подекуди їх непрозорих політик діяльності. "Нам бракує міжнародних консолідованих зусиль, щоб справді протидіяти дезінформації. Заяви Facebook - це прекрасно, але мені здається, що відповідь соціальних платформ дуже слабка, це крапля в морі".
Голова української організації "Інститут інформаційної безпеки" Артем Біденко водночас звертає увагу, що в Україні розповсюджувачами неправдивої інформації є і традиційні медіа, які "можуть цілеспрямовано та систематично повторювати одні й ті самі твердження". За його спостереженями, українські топові медіа часто свідомо порушують журналістські стандарти і допускають "поширення неправди або неповної правди з метою досягнення політичних цілей своїх власників або замовників". Особливо загрозливо, на думку експерта, це відбувається на телебаченні.
На думку Біденка, найефективнішою протидією могла би стати розбудова незалежних медіа та громадянського суспільства, а також створення цифрових інструментів для боротьби з дезінформацією.
"Нам має бути соромно"
Тим часом в Україні нещодавно були створені аж дві інституції, покликані боротися із дезінформацією - при міністерстві культури та інформаційної політики та при РНБО. Водночас поки виглядає так, що ці структури більше орієнтовані на протидію зовнішнім загрозам, зокрема, російській пропаганді. Із нею тут пов'язують і більшість кампаній, які ведуться в Україні.
Частина кампаній впливу, про які звітував Facebook, просувають не винятково українські гравці і вони можуть бути пов’язані з Росією, каже керівниця Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки при мінкульті Любов Цибульська. Водночас вона зауважує, що у Центрі не збираються замовчувати будь-які повідомлення, що стосуються і українських політичних сил та їхніх кампаній впливу. "Скільки у державі і громадському секторі кинуто зусиль на боротьбу з російською пропагандою, і звісно це на репутаційному рівні погано, що ці гравці вдаються до подібних методів", - коментує співрозмовниця DW інформацію про викриття в Україні мереж впливу, пов’язаних з "Європейською Солідарністю" та "Слугою народу".
"Не думаю, що це унікальна ситуація. На жаль, цей інструментарій став доступним, і в багатьох країнах його використовують. Я дуже хочу сподіватися, що політичні сили зрозуміють, що шкоди від цього значно більше. Рано чи пізно все стає відомо. На нас дивляться наші міжнародні партнери, і нам має бути соромно, очевидно, - коментує Любов Цибульська місце України у рейтингу Facebook. - Безумовно, будь-яка дезінформація є загрозливою, і подібні речі є нам сигналом, що треба з цим боротися".