"Зброя проти росіян". Чому закон про корінні народи бісить Кремль

Верховна Рада ухвалила президентський закон про корінні народи, яким встановлюється, що такими в Україні є кримські татари, караїми та кримчаки.

Цей документ викликав неабиякий резонанс в Російській Федерації. Ще 8 червня Держдума РФ ухвалила заяву про те, що РФ засуджує цей український законопроект через відсутність у ньому згадки про росіян. Своєю чергою президент РФ Володимир Путін розкритикував законодавчу ініціативу президента України, порівнявши її з ідеями нацистської Німеччини. Ба більше, назвав цей закон «зброєю проти росіян». Хоча росіяни не є корінним народом, оскільки… мають власне державне утворення за межами України.

Сім років Путін намагається довести – не лише світові, але й своїм громадянам – що Крим - це Росія. Тут РФ «топить» британські есмінці, зупиняє третю світову і ставить руськомірські пам’ятники

Чому в Російській Федерації «підгоряє» від нашого закону про корінні народи? Відповідь проста – у Росії завжди щось «підгоряє». До стану ядерного попелу.

Останні сім років є чіткий і простий алгоритм визначення, чи не помилкове ми ухвалили рішення. І якщо Росія протестує, значить, закон правильний. А якщо серйозно, все, що стосується Криму, ревно відстоюється Кремлем. Кримські татари, караїми та кримчаки – всі три корінні народи, названі в українському законі, проживають виключно на окупованій Росією території. І як би в Москві не кричали «в законі немає росіян!», якраз росіяни Кремль хвилюють найменше. Хіба як гарматне м'ясо.

Сім років Путін намагається довести – не лише світові, але й своїм громадянам – що Крим - це Росія. Тут РФ «топить» британські есмінці, зупиняє третю світову і ставить руськомірські пам’ятники. Але скільки не кажи на вкрадене «моє», воно все одно буде муляти. І кожна згадка про український Крим говорить, що росіяни не виграють в інформаційній війні.

Прийнятий закон - це сигнал не лише для макрорівня - Кремля. Це сигнал і для мікрорівня – для виконавців злочинних намірів путінського режиму

Тому більша проблема для Москви не у тому, що закон дає можливість Україні захищати чиїсь права. І не в тому, що ми цим актом підсилимо протистояння з Російською Федерацією у міжнародних судах. Найбільша проблема у тому, що, створивши офіційні структури корінних народів, їхні спікери будуть розповідати світові про те, що творить Кремль в окупації – від закриття шкіл з національними мовами навчання до політично мотивованих переслідувань активістів. А сьогодні громадська думка визначає поведінку світових гравців більше, ніж міжнародні норми.

Прийнятий закон - це сигнал не лише для макрорівня - Кремля. Це сигнал і для мікрорівня – для виконавців злочинних намірів путінського режиму. Світ визнає Крим українським. І як тільки відновиться українська влада, до відповідальності будуть притягнути особи, які порушили наше законодавство, у тому числі й щодо корінних народів. Зокрема – щодо примусового відселення чи позбавлення культурних цінностей. Є й психологічний ефект - кримінальні справи можуть відкриватись зараз. А з огляду на нав’язаний страх перед «українськими диверсантами», кожен «солдат режиму Кремля» буде вимушений оглядатись кожного разу, як виходитиме з дому. Життя бентежне.

І ще два моменти. Перший – прийнятий закон є одним з елементів, який підвищує значимість майбутньої Кримської платформи. Бо чим більше важливих для західного суспільства питань підніматиметься у рамках цієї ініціативи (зокрема, щодо переслідування і обмеження прав меншостей), тим вище представництво на ньому можна очікувати. І тим більшого резонансу цей захід матиме.

І другий -  якщо в нашій країні приймаються рішення, які дратують Москву, це говорить, що епоха «заглянути в очі Путіну» в Україні добігає кінця. А тому сподівання Росії на те, що нам доведеться переступати через себе і йти їй на поступки - з кожним таким законом знижується. Не її Україна, ось вона і біситься.

Богдан Петренко, перший заступник директора Українського інституту дослідження екстремізму

Читайте останні новини України та світу на каналі УНІАН в Telegram