Photo Kyiv: фотограф Роман Пашковський про інклюзивність, безбар’єрність та їх втілення у спільному з благодійним фондом FAVBET Foundation спецпроєкті «Код незламності: реальні історії сучасних героїв»
З 12 по 25 серпня 2021 року відбудеться наймасштабніша фотоподія України — п’ятий щорічний фотографічний ярмарок Photo Kyiv 2021. Цьогорічна виставка фоторобіт отримала назву «Не|видиме життя». Її тематика інклюзія та безбар'єрність. Про соціокультурний вимір виствки розповів фотограф Роман Пашковський.
Роман Пашковський — професійний фотограф і художник із більш ніж 10-річним досвідом. Роман із Києва. Фотографує здебільшого на плівку. Цьогоріч його спецпроєкт «Код незламності: реальні історії сучасних героїв» представлять на щорічному фотографічному ярмарку Photo Kyiv 2021. Роман розкрив своє розуміння безбар’єрності у сучасному світі, розкрив сенси, які закладав у свій спецпроєкт «Код незламності: реальні історії сучасних героїв».
— Ви автор спецпроєкту, що буде представлений на ярмарку Photo Kyiv 2021. Цьогорічна виставка фоторобіт отримала назву «Не|видиме життя». Її тематика інклюзія та безбар'єрність. Як по-вашому, що закладено у цій назві? Який її зміст? І як фотокамера може передати щось дійсно невидиме?
— Безбар'єрність для мене — це один з важливих моїх сенсів життя, відсутність рамок у всьому. Страх часто рухає всіма нами, є ті, які йдуть в епіцентр страху і там проживають його і долають, і є ті, які навіть не заходять у ці двері. Безбар'єрність — це про сміливість дивитися в очі своєму страху, собі в очі. Нарікати на всіх, на себе і нити багато сміливості не потрібно, а робити щось всупереч болю — тут потрібен стержень, і він може бути, тільки коли немає цих рамок, немає бар'єрів.
— Цього року за підтримки Першої леді Олени Зеленської було прийнято Національну стратегію безбар'єрності. Як вважаєте, виставка, куди потраплять і ваші роботи, допоможе у втіленні стратегії?
— Будь-яка дія не даремна, якщо хоч одна людина після виставки перестане нити і скаржитися, почне з себе і змінить світ у собі, ставлення до звичних речей. Зможе зробити себе кращим. Тоді виставка своє завдання виконала.
— Описуючи себе як майстра фотографії на сайті Pashkovskiy Portrait Studio, ви зазначили, що фото може зробити нас сильнішими. Поясніть, що ви маєте на увазі.
— Фотографія об'єднує, це такий сильний інструмент, який може зближувати. Візьміть свої старі фотографії, подивіться на них і на тих людей, які поруч. Скільки відразу емоцій, спогадів. Так, часом не дуже райдужних, але це було, це частина нас самих, а ми змінюємося кожен день, у всіх своя динаміка. Як зовні, так і всередині. А фотографія фіксує всі наші зміни. В цьому і є сила, сила бачити свої зміни, рости далі або бути в потоці.
— Ви створили серію фотопортретів колишніх воїнів АТО, що були травмовані, але відновились за допомогою спорту і зараз представляються Україну на «Іграх нескорених». Серія називається «Код незламності: реальні історії сучасних героїв». Чиї портрети є у фотосерії? Чим особливі ці люди (якщо, звісно, не брати до уваги те, що кожен сам по собі особливий)?
— Цей проєкт створений на повній довірі, це важливо! Я дуже вдячний команді Favbet Foundation, що вони ризикнули і довірили мені реалізувати цей проєкт. Це точно про синергію між мною і всіма учасниками і організаторами зйомки, і сподіваюся, ми щось ще спільно зробимо. Це не реклама, я говорю від душі і з вдячністю. Плюс герої: я закохався в кожного, це настільки щиро, відкрито і чесно, просто не передати словами. Це те, про що я говорив на початку. Є портрет героя зйомки, а є емоція від спілкування і особиста рефлексія. Фіксація моменту в моменті. І тому для мене ці люди особливі, у мене до них багато вдячності і захоплення, це про суперсилу.
Усі герої розповідали історії свого життя: як вони служили на Сході, як отримали травму, як лікувалися, вибиралися з депресії, як знаходили в собі сили рухатися далі. Багато в чому їм допоміг спорт: усі вони професійні спортсмени і представляють Україну на «Іграх нескорених» — міжнародних спортивних змаганнях в паралімпійському стилі для ветеранів. Це дуже захоплює!
— Ви спілкувалися з учасниками зйомки після отримання результату? Як на них вплинула участь у створенні фотопортретів? З огляду на попереднє питання, чи зробила вона їх сильнішими? Чи, можливо, вас?
— Не спілкувався після отримання ними результату, але знаю, що Favbet Foundation відправляв їм фотографії та запросив усіх героїв на відкриття виставки 12 серпня. Я думаю, для них це важливий момент, щоб популяризувати цю соціальну і культурну тему, щоб, подивившись на наших героїв, люди, які на межі або без віри в себе, змогли знайти в собі сили і зробити перший крок.
— Створюючи серію фотопортретів, ви співпрацювали з Favbet Foundation — благодійною організацією. Це перший ваш спільний проєкт? І кому взагалі належала ідея створити портрети атовців, що безумовно викликає повагу?
— Так, це наш перший проєкт з Favbet Foundation. Мені подзвонив представник фонду і запропонував реалізувати разом з ними цей проєкт. Я погодився без довгих роздумів. Залучити героїв з «Ігор нескорених» була ідея команди фонду, а я зі свого боку продумав стилістику зйомки і графічний елемент: хвилясту червону лінію, яка об'єднує всіх героїв і робить їх сильнішими разом. Наші 9 героїв стали героями двічі, пройшовши червону лінію власних можливостей і бажання рухатися вперед.
Ми провели зйомку героїв буквально за 1 тиждень, далі залишилася справа за ретушшю і нанесенням червоної лінії. Герої з'їжджалися в студію в Києві з різних міст України, деякі приїжджали зі своїми дружинами. Мене дуже захопила їхня підтримка. Атмосфера на знімальному майданчику складалася дуже душевна. Представник Favbet Foundation супроводжував героїв на кожному етапі.
— Яким чином, окрім фотографії, ви втілюєте стратегію безбар’єрності в житті? Як думаєте, Україна близька до повного подолання кордонів між людьми з особливими потребами, старшим поколінням, дітьми, людьми, які так чи інакше виділяються з натовпу? Чи бар’єр все ж таки відчутний досі?
— Питання дуже фундаментальне. Бар'єрів зараз, звичайно, менше, ніж навіть років 10 тому, але їх ще дуже багато. Особливо конфронтація сильний — слабкий. Більшою мірою бар'єри йдуть від виховання, середовища спілкування й інтересів. Більше, звичайно, від родини: як поводяться батьки по відношенню до своїх дітей або інших людей, так і будуть себе поводити їхні діти. Шаблони, рамки, норми (ненавиджу норми, що взагалі означає бути нормальним, нормально або ненормально) — ось це і є рамки, бар'єри, які ми самі вигадуємо.
Фотографія — це про чесність. Често дивитися на себе, приймати себе, не вигадуючи рамок і бар'єрів, любить свої вади або шрами, приймати відсутність кінцівок. Це про суперсміливість і силу. А сила в безбар’єрності.
— Ви знайомі з роботами інших учасників Photo Kyiv? Чи є роботи, які вразили найбільше (маємо на увазі роботи у межах заявленої теми інклюзії та безбар’єрності)? Чому?
— З іншими фотографіями не знайомий, але з авторами, такими як Олександр Глядєлов та Олександр Чекменьов, я знайомий. І вони, я вважаю, дуже потужно досліджують цю тему в своїх фотографіях.
Міжнародний фотоярмарок Photo Kyiv 2021 та виставка «Не|видиме життя» чекають на всіх охочих у Національному заповіднику «Софія Київська» з 12 по 25 серпня. Долучайтеся!