Життя під прицілом: чим закінчувалися замахи на українських топ-політиків

Як повідомили у Службі безпеки України, лише за останні два роки вищому керівництву країни погрожували 25 разів, з них 22 рази під загрозою опинялося життя президента. В історії незалежної України замахів на топ-політиків відбувалися неодноразово. Деякі із них завершилися без жертв. 

Про це йдеться в сюжеті ТСН.19:30.

16 липня 1996 року на трасі Київ-Бориспіль пролунав вибух. Лише чудом тоді уціліло авто тодішнього прем’єр-міністра Павла Лазаренка. Як повідомили правоохоронці, від смерті його врятувало лише те, що машина робила обгін і не проїхала над люком. За версією слідства,  вибухівкою керували із авто поруч. Замовників та виконавців – так і не встановили. 

Пізніше самого Лазаренка назвуть замовником іншого замаху із летальним фіналом. 3 листопада 1996 року нардепа та впливового бізнесмена Євгена Щербаня, його дружину та ще двох людей було вбито в режимній зоні - прямо на летовищі Донецького аеропорту. Убивцю – громадянина Росії – Вадима Болотських та його спільників засудили. Замовником слідство офіційно визнало Лазаренка. Пізніше – під час окупації Луганська – Болотських з-під варти утік. 

22 квітня 1998 року в під'їзді власного будинку убили колишнього Главу Нацбанку та екс-депутата Вадима Гетьмана. Як тільки Гетьман зайшов в ліфт, убивця випустив у нього п'ять куль. Двох виконавців злочину знайшли і засудили, ще один безслідно зник. Офіційно замовники досі не названі.

25 березня 1999 року. Уночі посеред порожньої траси авто В’ячеслава Чорновола врізається у КАМАЗ, який нібито робив заборонений розворот. Опозиційний до тодішньої влади депутат і потенційний кандидат у президенти гине на місці. Ця справа досі викликає дискусії — чи був це нещасний випадок, чи Чорновола таки убили. Із уст колишніх прокурорів лунали версії, що подушки безпеки на авто були відключені, протоколи на місці події були підроблені, основного свідка убили, а політика та його водія добивали кастетом. Правоохоронці останню версію заперечували. Втім визнавали – крапка у справі все ж не поставлена.

5 вересня 2004 року. Саме ця дата вважається найімовірнішим днем отруєння Віктора Ющенка. Наступного ранку йому стало зле. Австрійські медики встановили, що тодішнього кандидата у президенти отруїли діоксином. За версією оточення Ющенка, це могло трапитися під час вечері з тодішнім головою СБУ Ігорем Смешком і його заступником Володимиром Сацюком. Втім слідство не змогло ані підтвердити, ані спростувати, що це було отруєння, і що саме діоксином. Справа досі не розкрита.

28 квітня 2014 року. Під час пробіжки у Харкові поранили Геннадія Кернеса. Після того випадку залишок життя він провів у інвалідному візку. Слідство у цій справі незавершене. Правоохоронці називали організатором замаху лідера терористичного угруповання “Оплот” Євгена Жиліна, якого згодом застрелили. Сам Кернес натомість звинувачував у всьому тодішнього міністра внутрішніх справ Арсена Авакова. Розслідування у цій справі теж не завершене.

Колишній співробітник СБУ Іван Ступак каже, замахів в новітній історії насправді значно більше. Інколи це були розбірки, інколи – у такий спосіб прибирали незручних конкурентів чи свідків.

“Замахи завжди були, є і на жаль не виключення, що будуть в майбутньому. Когось застрелили, когось підірвали, хтось вкоротив собі віку  але всі розуміють, що, як у випадку з Чечетовим (голова фракції Партії регіонів, який начебто наклав на себе руки, - ТСН.), всі розуміють, що це було вбивство, замасковане під самогубство”, - зауважив він.

Втім був в українській історії і замах, який досі викликає в українців лише… сміх. 29 вересня 2004 року у Віктора Януковича поцілив яйцем студент Дмитро Романюк. 
Щоправда, "яєчний замах" згодом перекваліфікували у хуліганство. А після програшу Януковича на виборах – справу закрили зовсім.