Танці на кістках. Чи можна щось виправити в людях, які глумляться з покійних на їхніх могилах

Великий резонанс викликала недавня подія на одному з одеських кладовищ. Група підлітків вирішила провести незабутній вечір серед могил і зняла свої "подвиги" на відео. Розбитна компанія з дівчаток-хлопчиків років до шістнадцяти вирішила відірватися по повній: кричала, слухала музику, лихословила і курила. Апофеозом став похід по малій нужді на одне з надгробків. Більш того, "дотепні" діти виклали в соцмережах фото спаплюженої могили з припискою, типу, вибачте, що "обіс**ли".

Хайп оцінили. В основному, по заслугах: тусня на кістках – заняття мерзенне. Сподіватися на визнання мас було б дивним.

Але, на жаль, знущання на кладовищах стає свого роду народною забавою. Схожий випадок був раніше в Луцьку. Там місцеві школярі танцювали на могилах, фоткалися з портретами померлих, а зняте про це "кіно" запостили в TikTok. Слава до "акторів" прийшла дуже швидко: ролик, розтиражований в соціальних мережах, потрапив у поле зору копів. Підлітків швидко знайшли й відкрили кримінальне провадження. Дітки потім вибачилися публічно, але осад, як то кажуть, залишився...

Хайп оцінили. В основному, по заслугах: тусня на кістках – заняття мерзенне. Сподіватися на визнання мас було б дивним

У селі Бронники Рівненської області двоє хлопців виривали квіти, лампадки, танцювали і лягали на надгробні плити. У Вознесенську Миколаївської області підхмелені ліцеїстки, розваги заради, розмолотили з десяток могил... А кричущий випадок стався в Україні років ще 15 тому – в Ізюмі на Харківщині місцеві "сатаністи", заправившись пивом і горілкою, зруйнували майже 200 могил - перевернули хрести, розбили гранітні пам'ятники. Місцеві були шоковані: у більшості потерпілих на відновлення цих руїн просто не було коштів…

Що тут сказати?... З давніх часів кладовища вважаються місцем особливим, де мертві знайшли вічний спокій, а живі сумують. Тут табу на гучні розмови, веселощі, музику, навіть занадто гучне вираження горя. Все це ображає не тільки живих, але і покійних... звичайно ж, справа аж ніяк не в повір'ях і мстивих Примарах. Суть - в етиці, моральності та культурі. У банальній повазі до людей, у вихованості і хоча б невеликому інтелекті – маленькій Дещиці сірої речовини, робота якого не дозволяє ср*ть на могили.

Що рухає підлітками (і не тільки)? Може, кураж? Дурість? Аморальність? Бажання випендритися або вроджена патологія мозку? Причини, напевно, різні. Але в переважній більшості - в цьому провина дорослих. Відсутність належної уваги в сім'ї та (або) в школі може позначитися фатально. Відомо, що все починається з мами і тата, багато з яких трудяться в поті чола на чергову приставку або смартфон для дитяти. При цьому окремі дядьки і тітки не вважають те, що трапилося чимось виходять за межу: "подумаєш, танцював на могилі!... Нікого ж не гримнув!". Виправдання, прямо скажемо, не дуже. Сьогодні - тусовка на кладовищі, завтра - викрадення або крадіжка, післязавтра - розбій…

Чи не прищепили духовність вчителя? Не виключаю. Але і тут є нюанс. Найчастіше педагоги скаржаться на порушення дисципліни, зриви уроків і... відсутність розуміння, підтримки батьків. Мовляв, наша дитина - свята, нехай робить, що хоче, а ти, "училка" , не суйся…  

Про те, що окремі сім'ї (причому цілком благополучні матеріально) категорично заперечують норми поведінки, говорила також директор Департаменту освіти і науки Одеської міськради Олена Буйневич. У таких випадках є чіткий алгоритм дій, до розв'язання проблеми залучаються психологи, ювенальна поліція, служби у справах дітей та інші. За словами фахівців, певна поведінка дитини - зриви уроків, хамство, ті ж походи на кладовище зі знущанням з покійних – пов'язано з певними проблемами. Зокрема, фізіологічними і психологічними. Можливо, дівчинка (хлопчик) потребує лікування, корекції, спеціального супроводу. Але це обов'язок, в першу чергу, сім'ї...

Як достукатися до дітей і дорослих? До тих, хто вважає, що подібна поведінка-норма? У зв'язку з цим згадується трилер "Час вбивати", знятий за однойменним романом Джона Грішема. Картина про те, як двоє білих расистів згвалтували, жорстоко побили й намагалися вбити 10-річну темношкіру дівчинку. Злочинці можуть опинитися на волі, через це батько дитини їх вбиває. Йому загрожує кошторисна страта ... для багатьох жителів містечка на півдні США, включаючи суддю і присяжних, людина з небілою шкірою – істота другого сорту. Розуміючи це, адвокат темношкірого замість заключної промови просить, щоб у залі суду всі закрили очі, і розповідає історію про дівчинку. У подробицях описує, як її ґвалтують, знущаються з неї, мочаться на неї, вішають та інше. Потім просить представити дівчинку білою. Тільки тоді до городян дійшла суть трагедії.  

Найчастіше педагоги скаржаться на порушення дисципліни, зриви уроків і... відсутність розуміння, підтримки батьків. Мовляв, наша дитина - свята, нехай робить, що хоче, а ти, "училка" , не суйся…  

Можливо, замість того, щоб твердити про моральність, мовляв, писати на могили - недобре, зробимо аналогічно? Закриймо очі й відтворимо обставини. Група підлітків (або хтось постарше) веселиться на надгробній плиті. Включає гучну музику, танцює, курить, кричить ... молотить кувалдою по пам'ятнику, чується регіт, верески й мат... тут же справляє нужду і плює на портрет мерця... Побачили?! А тепер уявіть, що в спаплюженій могилі похована близька вам людина.

Лариса Козова