Влада, медіа та громадський сектор мають пояснювати суспільству, як працює вакцинація, та наводити приклади позитивного впливу щеплень. Лише правильною інформаційно-роз’яснювальною кампанією, а не примусом та погрозами вдасться переконати щепитися людей, які ще вагаються. Ба більше, інформаційні кампанії впливають навіть на антивакцинаторів, які з початку пандемії еволюціонували та, принаймні, рідше заперечують сам факт існування COVID-19. Про причини недовіри до вакцини та шляхи розв’язання пов’язаних із нею проблем говорили експерти під час вебінару Internews та Інституту вакцин Себіна «Вірус, варіанти та вакцини: питання сприйняття».
Старший спеціаліст відділу імунізації Європейського бюро Всесвітньої організації охорони здоров’я Олег Бенеш нагадав, що вакцина є ключовим засобом контролю за пандемією COVID-19, однак поряд із нею необхідно використовувати й немедичні засоби, у тому числі дотримуватися соціальної дистанції, мити руки та носити маски. За його словами, із появою кожного чергового штаму вакцини гірше захищають від зараження, однак залишаються ефективними для запобігання важкій формі хвороби. «Ми можемо контролювати передачу вірусу від людини до людини шляхом елементарних заходів. Але для цього кожен із нас повинен виявити турботу до себе і тих, хто поруч», — сказав він.
Водночас Олег Бенеш відкинув необхідність посилення карантину в усьому світі. За його словами, після появи нового штаму «омікрон» ВООЗ висловилася за заходи, які не завдають великої шкоди життю, замість локдауну та закриття кордонів. Експерт пояснив, що раніше локдауни запроваджували, бо інших способів боротьби проти епідемії не було, та й про саму хворобу знали мало. Якщо люди вакцинуватимуться, носитимуть маски, триматимуться одне від одного подалі та митимуть руки, вибухового поширення інфекції не буде.
Чому люди не хочуть вакцинуватися та як їх переконати
Антропологиня, запрошена дослідниця Wilson Centre, спеціалістка з теорій змови Олександра Архіпова вважає хибною думку, що недовіра до вакцинації є причиною відмови від щеплень. За її словами, недовіра — це лише симптом, який має дві основні складові.
1. Традиція, що формує ставлення. «У Радянському Союзі вакцинація була обов'язковою або "сильно рекомендованою", завдяки цьому багато хвороб вдалося перемогти. До 1980-х років це призвело до нерозуміння, навіщо вакцинуватися, якщо хвороби не існує: люди по-тихому почали відмовлятися від вакцинації, платити хабарі лікарям тощо. Що більше держава тиснула, то сильніше люди, особливо з інтелігенції, намагалися по-тихому чинити опір. Це фактично політична форма спротиву. Далі виростає покоління людей, які не вакцинують дітей. Це стає нормою», — пояснила Архіпова.
2. Високий рівень толерантності до корупції в пострадянських країнах. «Людина починає думати, що все робиться за знайомством або погано, отже і з вакциною махлюватимуть», — каже антропологиня.
Старший спеціаліст відділу імунізації Європейського бюро ВООЗ Олег Бенеш говорить, що занепокоєння якістю та безпечністю вакцини є закономірним для людини, бо йдеться про її здоров’я. Саме тому медики, органи влади, журналісти та експерти мусять навчитися надавати суспільству достовірну інформацію, не в останню чергу для уникнення маніпуляцій довкола теми епідемії. «Ми даємо людині доступ до достовірних джерел інформації, щоб кожен міг зважити "за" та "проти". Завжди є ризики, і ми повинні навчитися повідомляти про ці ризики в такій формі, яка дозволить людині ухвалити усвідомлене рішення», — пояснив спеціаліст ВООЗ.
Менеджерка програм у сфері охорони здоров’я Представництва Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста та Червоного Півмісяця в Україні Сюзанна Мнацаканова каже: «Інформація може як рятувати життя, так і наражати людей на ризик». Вона підтримала тезу про важливість створення сприятливого інформаційного поля для ефективної комунікації, щоб уникати деструктиву. Голова Департаменту охорони здоров’я Червоного Хреста та Червоного Півмісяця у Європейському регіоні Даврон Мухамадієв додав, що все залежить від каналів поширення інформації та способів взаємодії зі спільнотою: «Не треба всю відповідальність перекладати на органи охорони здоров’я. Червоний Хрест і Червоний Півмісяць користуються серйозною довірою через нейтральність і незаангажованість. Наші добровольці є представниками тих самих груп у селах, школах, на підприємствах. Вони спілкуватимуться зі своїми сім’ями, сусідами та родичами. Періодично ми проводимо дослідження, спрямовані на розуміння бар’єрів, і постійно коригуємо наші меседжі».
Представники з Росії та Молдови під час дискусії окремо наголосили, що серед лікарів поширені антивакцинаторські настрої, вони часто не знають протоколів лікування коронавірусної хвороби та не вміють пояснювати необхідність вакцинації. Раніше Міністерство охорони здоров’я розповідало про схожу проблему й серед українських лікарів.
- Читайте також: «Фейк сьогодні може призвести до реальної смерті завтра». Як пропаганда впливає на COVID-вакцинацію та чому винна не лише Росія
Олег Бенеш зауважив, що попри колосальну роботу з медиками щодо лікування COVID-19, вкрай складно доносити до кожного з них актуальну інформацію, адже вона оновлюється ледь не щодня. «Ми намагаємося узагальнювати інформацію, щоб до неї мав доступ медичний працівник найнижчого рівня. ВООЗ вчить медиків правильно знижувати ризики, пов’язані з вакцинацією, робити щеплення людям, які мають проблеми зі здоров’ям, тощо», — розповів він. Доводиться не тільки постійно оновлювати інформацію про коронавірусну хворобу, а й руйнувати хибні уявлення, які формувались десятиліттями.
Водночас Олег Бенеш нагадав, що ВООЗ не давала рекомендації урядам робити вакцинацію обов’язковою. «Досвід показує: навіть якщо вакцинація обов’язкова, це не означає, що ми не повинні інформувати пацієнтів про всю користь та можливі ризики. Це не виключає правильного інформування та створення довіри до вакцини, щоб людина змогла усвідомлено прийняти рішення», — сказав він. За його словами, в багатьох країнах запровадження обов’язкової вакцинації викликає зворотну реакцію — люди починають чинити спротив.
Еволюція антивакцинаторів
Експерти дійшли згоди, що проблема антивакцинаторських настроїв є в різних країнах. І навіть там, де це питання не стоїть дуже гостро, їх не варто випускати з поля зору. Зокрема, Олександра Архіпова зауважила, що протистояння прихильників та противників вакцинації посилює поляризацію в суспільстві. «У прихильників та противників вакцинації є дві дуже сильні емоційні мови, покликані образити противників та показати, що протилежна сторона не є людьми. Противники вакцинації про вакцину говорять "жижа", про вакцинованих — "покемони" чи "чиповані". Це метафори дозволяють представляти супротивників, як не людей», — розповіла вона. Раніше «Детектор медіа» писав про підходи американської преси щодо висвітлення поглядів та страхів невакцинованих людей.
Даврон Мухамадієв, своєю чергою, сказав, що нині погляди антивакцинаторів еволюціонують, самі вони піддаються інформаційному впливу. «Вони вже не відкидають факт існування коронавірусу, хоча спочатку говорили, що це підступи різних сил, що пандемії не існує. Тепер вона для них є. Згодом почали говорити, що вакцинація взагалі не потрібна, що проводять експерименти. Потім виявляється, що радянські вакцини хороші, і якби Pfizer, Moderna та "Супутник V" витратили тривалий час на розробку — було би краще. Вони намагаються адаптуватися до аргументів здорової частини суспільства», — пояснив голова департаменту охорони здоров’я Червоного Хреста та Червоного Півмісяця. Щоб зупинити суперечки довкола вакцин, серед іншого він жартома запропонував «зняти лейби з усіх вакцин». Старший спеціаліст відділу імунізації Європейського бюро ВООЗ Олег Бенеш зауважив, що для розв’язання цих проблем можна використати досвід країн, де вакцинувалась велика частина людей.
«Це дозволяє нам показати, що немає великих проблем, пов’язаних із безпечністю вакцин. Немає реальних проблем — є уявні побоювання. Крім того, в дискусіях противники вакцинації використовують емоції, ярлики або вирвані з контексту цифри замість здорової дискусії, що базується на доказах. Якщо з одного боку будуть докази, а з іншого — ярлики та емоції, тоді здорової дискусії не буде», — підкреслив Олег Бенеш і закликав журналістів, коли вони дають слова противникам вакцинації, вимагати від них аргументів.
Раніше «Детектор медіа» запитував експертів, чи слід медіа давати слово противникам обов’язкової вакцинації та карантину. Олександра Архіпова каже: пропри етичну складність питання, чи давати антивакцинаторам змогу озвучувати їхні думки в медіа, це все ж слід робити. «Треба розуміти, що зараз існує альтернативна медіареальність, де противники щеплень отримали повний контроль. Існують круглі столи, де виступають лікарі — противники вакцинації, конференції, телеграм-канали, новини, які пишуть противники вакцинації. Цей світ уже існує, і там противники вакцинації мають голоси. Якщо ми не даємо противникам вакцинації голос на офіційних сторінках ЗМІ, то вони створюють свої, й поляризація посилюється», — пояснила вона.