Український книжковий бестселер. Що це таке?

Український книжковий ринок не обліковується. В принципі. Від слова зовсім. Тому приблизно раз на десять років у інформаційному просторі з’являється лідер продажів, чиє лідерство довести неможливо.

Наприклад, Віктор Янукович, автор бестселеру «Opportunity Ukraine». Бачили книжку? Ні. Чому? Бо миттєво розпродана по всьому світові по 19.90 євро за примірник. Заробив на цьому автор 16.4 млн. грн. І це – найбільш прибуткова з інших 20 (двадцяти) виданих у тогочасній Україні книжок з прізвищем Янукович на обкладинці.

За такою схемою списування/відмивання/закопування грошей йшли та йдуть дрібніші гравці. Проте далі мова піде про чергову спробу облікувати доволі умовний український книжковий ринок та виявити бестселери.

Спершу – загальна тенденція: художня проза українських авторів, адресована дорослій аудиторії, у списках бестселерів (хай буде без лапок) не фігурує

Домінує книжка перекладна. А літератури для дітей незалежно від громадянства автора продається в рази більше, ніж для дорослих. Що загалом відповідає купівельним трендам в Україні та за її межами.

Лідерство в сегменті тримають Юлія Ярмоленко з книгою «Малечі про інтимні речі» видавництво «Талант», Василь Федієнко з книгою «Буквар. Читайлик» (видавничий дім «Школа») і книга Тома Флетчера «Різдвозавр та список Нечемнюхів» (Видавництво Старого Лева). За опублікованими даними, книга – лідер продана тиражем 30 тисяч примірників. Розрив між першим і третім місцем у переліку – 10 тисяч копій.

Математично за минулий рік щодня продавалося десь 82 примірники «Малечі про інтимні речі». Багато? Мабуть. Якщо брати масштаб не всієї України, а міст-мільйонників, включно з Києвом, де є книгарні, кращий доступ до книжок, вироблена звичка купувати онлайн тощо. Проте загалом 30 тисяч за рік – доволі середній показник.

Формально – бестселер в українських реаліях. За видавця й авторку варто щиро порадіти. Також слід зважити на те, що надані цифри – не вигадані, а справжні, чесно обліковані. Але є розуміння: книжка може більше. Це не чиста перемога. Це – максимум, витиснутий з чинної, погано сприятливої для видавничого бізнесу ситуації.

Окремі видавці називають бестселерами книжки, які продалися за минулий рік у кількості від 2 тисяч до 1050 копій. Навіть тут підрахунки на калькуляторі потішать

Виявляється, бестселер в наших умовах – це книга, яка в теорії продається в кількості від 5 до 2 примірників щодня.

Отже, беремо за основу середній тираж більшості книжок в Україні – 1 500 примірників. Якщо він продався протягом року, видавець має моральне право назвати її бестселером. Нехай. Але, на моє переконання, автор, чия книга продалася протягом року в кількості 6 тисяч копій, мало чим відрізняється, особливо – в матеріальному плані, від колеги, чий твір купило 2 тисячі. Нема чим мірятися. Нема, про що говорити.

Добре, що є амбіція бути лідером продажів. Погано, що по факту, в реаліях, коли книжка відсутня в інфопросторі, а книгарень мало, бестселер – це лише красиве слово.

Джерело: блог Андрія Кокотюхи