Переговори без відчутного результату: що Україна привезла із зустрічі радників Нормандської четвірки

Друга за останні тижні зустріч радників лідерів держав – учасниць Нормандського формату тривала понад дев’ять годин.

Із заяв її учасників можна дійти висновку, що навіть точкові зрушення є незначними. Фактично, прорив, на який очікували зокрема лідери колективного Заходу, не відбувся. То до чого ж ми йдемо з відновленням зустрічей Нормандського формату?

Своя лінія

Друга зустріч радників лідерів Нормандської четвірки не стала тим зрушенням, на яке очікували Україна та її союзники.

Жодного підписаного документу та мінімум заяв щодо продовження роботи – такі результати нових контактів у Нормандському форматі.

– Сьогодні не змогли дійти до якогось спільного документа. Було б добре на другій зустрічі після тривалої перерви теж щось узгодити. Але сьогодні сталося, як сталося. Ми продовжимо працювати, – заявив за результатами переговорів голова Офісу президента Андрій Єрмак.

Утім, не варто говорити, що зустріч була непотрібною. Україна вкотре продемонструвала, що готова до контактів у будь-яких форматах заради дипломатичного врегулювання конфлікту.

Керівник Центру військово-правових досліджень Олександр Мусієнко вважає важливою демонстрацію непохитності України.

– Зустріч вкотре продемонструвала наступне: різночитання сторін щодо Мінських домовленостей не дозволяє досягти прогресу.

З українського боку – правильна позиція: жодних переговорів із терористами невизнаних “республік” бути не може, адже це виводить Росію як учасника конфлікту, що для неї вигідно, – наголошує Мусієнко.

Політолог Ігор Рейтерович позитивно оцінив зустріч Норманді на рівні радників – навіть попри те, що за її результатами не підписали жодного документа.

Це може свідчити, що Україна залишається прихильником виконання безпекової частини Мінських домовленостей перед політичною.

– З одного боку, можна сказати, що немає жодних серйозних кроків з деескалації ситуації, вирішення актуальних питань. З іншого – підтвердження позиції України, що жодних прямих переговорів (з “Л/ДНР”. – Ред.) не буде, а безпековий компонент є основним.

Судячи з мовчання Німеччини і Франції, вони цю позицію України поділяють, – розмірковує Рейтерович.

Одними із найважливіших результатів все ж є домовленості щодо розблокування роботи Тристоронньої контактної групи.

Тепер від них залежатиме, чи продовжаться переговори Нормандської четвірки на рівні радників.

Робота у ТКГ

І хоча засідання ТКГ мають стати передумовою для наступних переговорів Норманді, Росія та Україна розглядають їх у різному вимірі.

Для нас Тристороння контактна група – передусім можливість обговорити безпекові питання, активізувати зусилля, направлені на деескалацію.

Для РФ це спроба проштовхувати політичну складову Мінських домовленостей разом із безпековою.

– Заступник керівника адміністрації президента РФ Дмитро Козак собі уявляє це так: у ТКГ будуть переговори з представниками невизнаних “республік”, і говоритимуть щодо законів про амністію, змін до Конституції, особливостей місцевого самоврядування в ОРДЛО тощо.

Українська позиція правильна: спочатку досягнемо в ТКГ того, про що говорили раніше. Тобто дієвого режиму тиші, обміну полоненими, відкриття КПВВ, роботи з розмінування, обговорення подальших точок для розведення військ, – пояснює Мусієнко.

Попри бажання Росії нав’язати свій порядок денний і просунутися у політичній частині Мінських домовленостей, нині це просто неможливо.

Наприклад, для закріплення особливого статусу ОРДЛО треба внести відповідні зміни до Конституції. І навіть якби у керівництва країни з’явилося таке бажання, необхідних голосів у Верховній Раді ніколи б не набрали.

Крім того, не підтримають такі кроки влади й українці. За майже вісім років гібридної агресії Росії суспільство окреслило чіткі червоні лінії для влади.

Рейтерович нагадує, що Тристороння контактна група займається переважно вирішенням локальних питань. Тому навіть якщо Росія й спробує порушити питання політичного характеру, вони все одно відійдуть на другий план.

Наступна зустріч

Попри незначні успіхи на переговорах, Єрмак сказав, що усі сторони підтвердили необхідність подальших зустрічей.

Але навіть приблизної дати ніхто не називає. Джерела Bloomberg, знайомі із ситуацією, стверджують, що наступна зустріч на рівні радників лідерів країн запланована на березень.

Схоже, що нині ситуація розвивається за звичним для всіх сценарієм. Росія вкотре розповідає про нібито небажання України виконувати Мінські домовленості, тоді як світова спільнота закликає Кремль не звинувачувати Київ, а виконувати взяті на себе зобов’язання.

Остаточно ситуація має прояснитися після наступного засідання ТКГ.

– Якщо роботу ТКГ хоч трохи розблокують, можна буде говорити щонайменше про ще одну зустріч політичних радників…

Якщо ж робота ТКГ почнеться й одразу ж завершиться – за традицією, російська сторона приведе когось із “Л/ДНР”, видаватиме їх за “поважних представників” – буде повний тупик, – вважає Рейтерович.

Щоб запобігти цьому, Україна могла б порушити питання введення миротворчої місії ООН. Мусієнко нагадує, що така ініціатива надходила навіть від РФ.

– РФ зверталася в Радбез ООН з проєктом резолюції щодо розміщення миротворчої місії у 2018 році.

Цей проєкт нас не може влаштовувати, адже він на російських умовах. Але, доопрацювавши його, можна було б говорити про цю ініціативу, адже досягти перемир’я без миротворців дуже складно, – зауважує керівник Центру військово-правових досліджень.

Хоча шанси на довгоочікуваний прорив залишаються, вони досить незначні, оскільки Україна не збирається поступатися своїми інтересами.

Утім, є в цих контактах і світла сторона. Якщо вдасться продемонструвати союзникам, що Росія блокує виконання Мінських угод, можна буде виправдати пошук нових рішень і форматів.

Поки ж залишається чекати на результати роботи в ТКГ та можливої зустрічі у березні. Тоді вже можна буде напевне сказати, чи варто розраховувати на конкретні результати та переговори на найвищому рівні.