Як росіянам замість «водкі» запропонували «коктейль Молотова»

Казала мені мама: "Оксана, перше, ніж щось ляпнути, подумай!".

У вільний від роботи на нашу Перемогу час я вирушаю на своє сафарі.

Ну, і на закупи попри то, бо війна війною, а чоловік їсти хоче.

Передобідня година пік.

Італійські господині (здебільшого старенькі охайні кульбабки) закуповують провізію для обіду.

В секції алкоголю пристріляним оком помічаю об'єкт.

Навіть два.

Перед молоденькою працівницею стоять два бугаї.

В одного з них по пляшці ґраппи у кожній руці і він на чістєйшем англійском допитує дівча:.

- Куріца, бля, шо ти либішся, бля, я тя спрашую, какая із дваїх лутше?! Ета окей?! - і тицькає дівчині в обличчя одну пляшку.

- Ілі єта окей? Нє, ну, авца, бля! Ніхрєна чєлавєчєскій язик нє панімаєт, бля!.

Я перехопила зручніше французький багет і рішуче рвонула визволяти бідну італійку.

- Мальчікі, - питаю солоденьким голосом, - єсть праблєми?.

Бугай з пляшками аж засяяв, почувши радную рєчь.

- Слиш, сєстрьонка, ми тут другану ґраппу хатім купіть в падарак, нє знаєм, какая лутше.

Пасавєтуй, а?.

- Мальчікі, да на х'я вам ета ґраппа, чьо ви водкі нє відєлі чьолі? - входжу в роль, мімікріруя під пацієнта.

- Ви лучше кактейль купітє.

- Та нє, ти чьо! Он же нє баба какаята, ізвіні, чьо єму кактейль пакупать.

Але тут у наш діалог втрутився Бугай номер 2.

- А кактейль какой? Вкусний? Хароший? Мож я сваєй Натахє куплю.

- Да прікольний кактейль, очєнь! - кажу, - всєм русскім нравітся!.

- Ну, нє тяні, как називаєтся-то?.

- Да как, как, абичьна "Кактейль Молотова"!.

Ну, а далі я згадала мамині мудрі слова.

Удар кулаком в груди супроводжувався злючим "Ах, ти, сука бандеровская!", був несподіваним і відчутним, враховуючи різницю вагових категорій.

Мій гордий політ зупинила касова стійка.

Ледь відчувши твердь під ногами, я почала лементувати:.

- Допоможіть! На мене напали росіяни! Агресори! Вони вбивають українських дітей!.

Бугай пішов на мене, але тут італійські кульбабки покинули свої візки з закупами і взяли його в облогу.

О, шо то було! Бабусі махали сухенькими п'ястучками, викрикали всі найобразливіші , але такі мелодійні італійські матюки і прокльони на адресу рускіх грубіянів і бандитів, які понаїздили і дозволяють собі тут! Бугай вкляк від несподіваної атаки того грізного війська, а тим часом касирка по гучномовцю вже викликала охорону, на весь той рейвах почали сходитися люди, робота супермаркету зупинилася.

Бугай номер 1 швиденько покинув пляшки і тихо втік.

А до нас підійшов охоронець, молодий чорношкірий хлопчина зі статурою регбіста.

Він дуже ввічливо, але дуууже наполегливо повів оторопілого Бугая до виходу.

І тут присутні згадали про бідну жертву російської агресії в моїй особі.

Мене почали втішати, кожна кульбабка старалася погладити мене, здалека торкаючись кінчиками пальців (бо коронавірус, соціальна дистанція в дії), мені пропонували викликати поліцію, швидку, попити води, підвезти нас з багетом додому, бо:.

- Сеньйора така маленька, а той проклятий росіянин був такий великий!.

Словом, враг був пасрамльон, в результаті сутички на моїй найм'якшій частині визрів здоровенний чорний синець.

Але то екстер'єру не псує, сидіти тільки боляче, зараза!.

Господи, ну, коли вже ті м'с'к'лі закінчаться?!.