Як у Молдові лікуються від туберкульозу українські біженці: історія боротьби з хворобою під час війни

18-річна студентка Ганна була змушена залишити домівку та минулого місяця поїхати до Республіки Молдова для продовження лікування на туберкульоз. Місяцем раніше Ганна дізналась про свій діагноз, пише World Health Organization Ukraine.

«Я ніколи не думала, що можу захворіти на туберкульоз, оскільки раніше дуже мало чула про цю хворобу», — розповідає Ганна.

«Моя родина вирішила, що для мене важливо продовжувати лікування у звичайних умовах, тому через два дні після початку війни я поговорила зі своїм лікарем і сказала йому, що поїду до Республіки Молдова».

Наразі для Ганни найважливіше закінчити повний курс лікування і повернутися додому. Вона сумує за родиною, але розуміє, наскільки важливо ні за яких обставин не переривати лікування.

У Всесвітній день боротьби з туберкульозом, читайте історію Ганни про пошуки безпечнішого місця та лікування під час війни.

Історія боротьби з туберкульозом під час війни

Лікар в Одесі виписав Ганну та дав протитуберкульозні ліки на місяць, що дозволило дівчині перетнути кордон без перерви в лікуванні. Вона погодилася вступити в контакт з неурядовою організацією SMIT, щойно приїде в країну. SMIT виступатиме посередником між лікарем Ганни в Україні та Національною програмою протитуберкульозу Молдови.

До цього моменту національна спільна технічна робоча група з туберкульозу/ВІЛ вже зустрілася, щоб визначити заходи щодо забезпечення безперервності лікування, тестування та діагностики ВІЛ та туберкульозу серед українських біженців. Міністерство охорони здоров’я Республіки Молдова погодилося продовжити нагляд та медичну допомогу біженцям, які страждають на туберкульоз чи інші захворювання.

У цьому контексті між країнами було створено механізм направлення хворих на туберкульоз та ВІЛ.

"Той факт, що біженці можуть носити з собою протитуберкульозні препарати, які триватимуть до тих пір, поки вони не надійдуть до служби в країні, є величезною перевагою", — каже лікарка Валентина Вільц, менеджер Національної програми протитуберкульозу Республіки Молдова.

"Усі пацієнти прибули з документами, включаючи детальний опис захворювання, дані обстеження та призначене лікування", – пояснює вона. «Пацієнти тут проходять обстеження та продовжують лікування амбулаторно. Якщо людина потребує стаціонарного лікування, її госпіталізують в Інститут фтизіопульмонології "Кирило Драганюк".

Підхід, орієнтований на пацієнта

На наступний день після прибуття до Республіки Молдова Ганну справді направили до Інституту фтизіопульмонології, який є провідним центром третинного здоров’я з туберкульозу та легеневих захворювань у Республіці Молдова.

"Мене ретельно оглянули, зробили рентген, здали всі аналізи – кров, сечу, мокротиння", — згадує вона.

"Поки що продовжую лікування амбулаторно, а потім знову пройду обстеження. Я постійно контактую з лікарями".

Тим часом Вільк зазначає, що будь-яка гуманітарна криза є фактором ризику поширення туберкульозу, і не лише в одній країні. Вона пояснює, що припинення лікування лікарсько-чутливого туберкульозу може призвести до розвитку лікарсько-резистентного туберкульозу (ЛУ-ТБ). Якщо це станеться, попереджає вона, хвороба повернеться в ще гіршій формі, і її буде дуже важко, а іноді й неможливо, вилікувати, якщо лікування ЛУ-ТБ потім буде перервано.

"Коли пацієнти перебувають у стресі та перевантаженні, пріоритети змінюються, і існує високий ризик, що вони припинять лікування. У цьому випадку прихована туберкульозна інфекція може перерости в активний туберкульоз, який може швидко стати стійким до ліків. Тому необхідно надавати підтримку, виходячи з потреб пацієнта, і вирішувати питання, які є для них критичними та життєво важливими".

З цією метою шукачам притулку, які страждають на активний туберкульоз, організації біженців допомагають знайти житло в країні, коли вони прибувають. Їхнє лікування може бути організовано дистанційно за допомогою відеоспостереження, а потім вони можуть продовжити лікування туберкульозу та туберкульозу з лікарською захворюваністю, включаючи модифіковані короткі схеми лікування. Вони контролюються згідно з протоколами лікування, які є однаковими в Республіці Молдова та Україні.

"Важко не означає неможливо"

За попередніми оцінками ВООЗ, лише за перший місяць з України очікується прибуття до Республіки Молдова понад 50 хворих на туберкульоз. Доктор Вільк каже, що Національна програма протитуберкульозу має достатні буферні запаси ліків для лікування як хворих на туберкульоз, так і хворих на туберкульоз. Крім того, інформація про симптоми туберкульозу та ВІЛ, а також контактні дані місцевих установ та організацій розміщуються на видних місцях у центрах для біженців.

"Туберкульоз — це хвороба, що піддається лікуванню", — підкреслює Вільк.

"Ви можете повністю вилікуватися, але вам потрібно скористатися нагодою для цього. Якщо ви здастеся, вам не стане легше, і всі близькі будуть страждати разом з вами. Лікування тривале, важке і не завжди приємне, але важке не означає неможливе".

Для Ганни зараз важливо закінчити лікування і повернутися додому. Вона сумує за родиною в Україні, але розуміє, наскільки важливо ні за яких обставин не переривати лікування від туберкульозу.

"Я вдячна усім за допомогу та підтримку. Для мене головне, щоб усі були живі та здорові. Найбільше я хочу, щоб весь цей кошмар швидко закінчився і повернулася додому до рідних і друзів", — сказала дівчина.