"Залишилась їжа, вирішили віддати її тим, хто потребує": Як "Косатка" перетворилась на воєнну кухню

Київський бар Косатка перетворився на воєнну кухню: на донати небайдужих закуповують продукти й забезпечують готовою їжею ТРО і воєнні госпіталі. Редакція BURO. змогла зв'язатися з менеджеркою закладу Лізою Коваленко й розпитала про ініціативу.

– Для кого ви готуєте їжу?

В основному, для лікарень та військових частин.

– А коли саме і як все розпочалося?

– В нас залишилось багато їжі, й ми вирішили віддати її тим, кому вона більш необхідна. Думали почати ще з 27 лютого, однак на весь день було введено комендантську годину, тому стартували в понеділок, 28-го. Спочатку це була невелика кількість, просто віддавали все, що було в наявності, навіть напівготову продукцію. Думали зупинитись, коли запаси закінчаться, але потім все закрутилось.

– В вашій команді тільки працівники закладу?

– Спочатку ми зібрали тільки персонал, який погодився на роботу, та декілька моїх друзів, із якими я вирішила жити під час війни. Дехто з працівників поїхав на Західну Україну, тому ми почали закликати людей, які живуть поруч: це наші друзі, а також постійні гості закладу. Але є й ті, хто просто написав нам в інстаграмі про бажання долучитись.

– Зараз в Києві є “велика сім’я” фуд-фронту. З ким ви співпрацюєте?

– Ми є частиною об’єднання “Київ волонтерський”, а також є членом Української ресторанної асоціації. До того ж надходять особисті запити для військових на території Оболонського та Шевченківського району.

– Як вдалось організувати транспортування замовлень?

– Транспортування відбувається по-різному. Допомагають наші друзі, почали співпрацювати з “Уклоном”, а також є волонтери на своїх авто, які готові доставляти замовлення.

– За цей час були якісь цікаві зустрічі?

– До нас приходив журналіст з Rolling Stone, а також багато військових, які займаються дуже важливими справами, та розповідали про наші досягнення на фронті.

– Наразі ви працюєте на донати. Чи багато надходить коштів? Які країни підтримують?

– В основному донатять із США, Німеччини, Великобританії, трохи з Польщі і з України. Не можу сказати, що грошей поступає дуже багато, але все одно надходження є.

– Скільки вдається приготувати їжі протягом робочого дня?

– За день ми видаємо десь 900 порцій, інколи більше, інколи менше. А починали з 250. Хочемо вийти на більшу цифру, та це не завжди вдається до того часу як нам треба йти додому.

– Які цілі ставите, про що мрієте?

– Хочеться бути корисними та допомагати якомога більше. А в глобальному сенсі — мріємо, щоб війна дуже швидко закінчилась, і ми усі повернулись до нормального життя. Щоб кожен, хто в цьому винний, був покараний і жорстоко. Мабуть це смішно, що росія намагалась нас “врятувати”, але зробила те, про що давно всі мріяли, щоб Україна стала тією нацією, від якої усі в захваті, та наш народ об‘єднався.

Читайте також:

Музична терапія: 17 треків, які підіймають бойовий дух.

Що робити, якщо війна забрала всі ресурси? Як зберегти ментальне здоров'я? Радить психолог.