Коли виникає загроза власному життю

Конституція України зазначає, що людина, її життя й здоров'я, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (стаття 3). Стаття 28 Конституції України встановлює, що ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню або покаранню.

Як діяти, коли у звичних умовах проживання відбувається аморальне, ганебне поводження однієї людини стосовно іншої. Зрозуміло, що така поведінка містить незаперечні ознаки протиправних дій, що можуть кваліфікуватися як насильство. Але як і чи взагалі можливо захиститися від протиправних дій одного з членів суспільства стосовно іншого, а ще важливіше, як усе це попередити?

Випадки різні трапляються у нашому житті, та найгірше, що може статися – це небезпека для життя, яку неможливо відвернути, навіть коли цього дуже бажаєш. Так, родина з села Драчинці, Кіцманського району, а саме: батько Василь з сином Максимом, роми за походженням, досить часто невимушено привертали увагу суспільства до своїх скромних персон. Причиною всьому є недоброзичливе ставлення до чоловіків неадекватних осіб, які вважають себе «вищою расою».

Було серед цього чимало небезпечних казусів: словесні образи, які стосувалися етнічної особливості, неодноразове побиття, і навіть – підпал будинку. Та згодом, через мовчазне сприйняття суспільством різного неподобства, дійшло до того, що людям фізично не давали працювати.

Чоловік мав власну справу, займайся вирощуванням саджанців лохини. Син охоче допомагав батькові у цьому. Та одного дня їхній бізнес нещадно знищили невігласи, яких так і не знайшли.

Отож восени 2021 року батько зібрав деякі речі, порадились з сином, і не чекаючи, що з ними розправляться, як це зробили з тендітними деревцями, подалися чоловіки до Сполучених штатів. Утікали сільські, роботящі чоловіки не від доброго у селі життя, а тому, що боялися за своє. До слова сказати, вони й досі переховуються у далекій країні, адже немає впевненості, що повернення буде безпечним.

Подібних історій можна зібрати чимало. Але максимально привертають до себе увагу ті, що стосуються успішних людей. Вони отримали відповідну освіту, розпочали власну справу та сподівалися на достойне життя. Саме так уявляли для себе подальшу долю і працю молоде подружжя лікарів-стоматологів Богдан та Юлія з Чернівців. Вони започаткували власну справу: облаштували відповідне приміщення, обладнали кабінети, отримали документи на легальне провадження свого невеликого бізнесу. Та з’ясувалося, що не всім сподобалася їхня затія. Очевидно через їхнє ромське походження, расистсько налаштовані особи не давали спокійно працювати молодим дантистам. Не минуло багато часу, як у Чернівцях невідомі особи розтрощили приміщення клініки, а на додаток, ще й власний автомобіль подружжя. А щоби ніхто не сумнівався у злих намірах нападників, підпалили ще й приватний будинок батьків у селі Брусниця, що за 25 км від міста.

Що залишалося робити молодим людям, які небезпідставно дуже злякалися за своє життя. Отож, повні сил і бажання працювати в рідній країні, молоде подружжя стоматологів з Чернівців закрило свою клініку і виїхали до США.

Дуже сумують вони за родиною і друзями, які залишилися в Україні. Та особиста безпека, наразі, переважає усі бажання.

Вікторія ОСИНСЬКА