Кардіологи їдуть у звільнені села: виїзні медичні бригади обстежують дітей і дорослих

Виїзні обстеження медики Центру дитячої кардіології та кардіохірургії розпочали на початку березня.

Через активні бойові дії їхні пацієнти – діти із вадами серця, не могли дістатися лікарні.

Тож вирішили планові обстеження робити за межами лікарні.

У машині швидкої допомоги розмістили переносне обладнання і почали роботу у столичних бомбосховищах, центрах для біженців.

А після звільнення Київської області поїхали у віддалені та постраждалі населені пункти.

Профілактичні огляди проводять усім без винятку, адже це єдиний спосіб вчасно виявити проблеми із серцем.

Зараз дивляться.

-Усі діти хоча б раз, а взагалі раз на два на три роки повинні проходити огляд кардіолога.

І це не тільки подивитися на електрокардіограмі, обов’язкове ультразвукове дослідження серця.

Тільки так можна дізнатись про вроджену ваду, яка не має симптомів і не супроводжуються болем.

Під час консультацій, ми виявляли таких дітей і батьки взагалі не знали, про цю проблему.

Уже декілька пацієнтів ми прооперували, – розповідає завідувачка відділенням рентгенангіографії та ендоваскулярної хірургії Центру дитячої кардіології та кардіохірургії Юлія Кузьменко.

У деокуповані села кардіологи виїжджають кількома бригадами, адже паралельно є змога обстежити не лише дітей, а й дорослих.

Одне із останніх місць, де побували медики-волонтери – село Мусійки, що в Іванківському районі.

Воно не зазнало серйозних руйнувань, але 350 місцевих мешканців відчули окупацію сповна.

Повз населений пункт безперервно йшла військова техніка, над головами з Білорусі летіла уся авіація, снаряди падали на городи і дивом ніхто не постраждав.

У селі росіяни мародерили та жили.

– Перші дні нас вони минали, а потім уже з Чорнобиля знайшли нашу дорогу.

Тут ці колони йшли безкінечно.

Виривали замки, або обстрілювали зі зброї, щоб зайти в будинок, вікна виривали, вибивали двері і там вони забирали, що хотіли.

І продукти, матраци, постіль, подушки.

Вони за селом на городи виїжджали технікою своєю і звідси випускали снаряди, – розповідає староста села Валентина Резанова.

На щастя, місцева школа вціліла, у ній медики почали прийом.

У класах підключили переносне обладнання, прогріли приміщення, парти стали кушетками для пацієнтів.

Декільком десяткам місцевих зробили кардіограму, УЗД серця та провели консультацію.

Медики оглянули 25 дітей.

– У кардіолога я була давно – років 3 тому, тому що у нас в Іванківській районній лікарні, а це за 30 кілометрів звідси, наскільки я знаю, немає лікаря-кардіолога.

Там просто можуть зробити кардіограму, а уже розшифрувати, то потрібно їхати в Київ.

Так що для мене дуже важливим було, щоб обстежив лікар.

Дав правильну консультацію, призначив правильне лікування.

Ми приймаємо те, що є під рукою – корвалол, валідол, а можливо, воно не підходить для такого стану, який на даний момент є, – розповідає місцева жителька Жанна Слиж.

Фельдшера у селі теж немає, кажуть люди.

Його скоротили, тож щоб отримати допомогу, потрібно їхати у районний центр.

Або чекати на швидку.

Так що виїзна консультація у кардіолога для багатьох спасіння.

Це можливість пройти безкоштовне обстеження серця, особливо, після пережитого стресу.

А якщо у дітей знаходять ваду серця, медики пропонують подальше безкоштовне лікування у столиці.

– Ми проводимо скринінгове обстеження, ми дивимося є патологія чи немає патології, і пояснюємо, що через два-три роки треба показатися у центрі.

Дитячі операції та обстеження у нас безкоштовні до 18 років – пояснила Юлія Кузьменко.

Разом із кардіологами у команді також професійні психологи.

Із 2014-го вони працювали із дітьми на Донбасі, тож добре знають, якої допомоги потребують ті, хто пережив обстріли та окупацію, пояснює голова благодійної організації Твої долоні Олександр Івашков.

– Це фахові клінічні антикризові психологи, як дитячі, так і підліткові з можливістю також працювати із дорослими.

Робота психологів потребує систематичності, ми це розуміємо.

Не просто раз приїхав, подивився, потрібна певна циклічність, наприклад, у Бородянці ми були уже двічі.

Волонтери застосовують десятки активностей, привезли із собою навіть тварин: морську свинку, хом’яка та кролика.

Це допомагає дітям відкритись фахівцям і відпустити накопичений негатив, пояснюють психологи.

Про те, що болить – діти, мало говорять і досить часто, вдається побачити наболіле у листівках.

Школяр Андрій Манейчик із пластиліну під час прийому у психолога, зліпив бійця полку Азов.

Пізніше розповів, троє його рідних опинились на війні.

Один із них на початку березня загинув.

Його дядько саме був у підрозділі Азову.

– Я зробив бійця полку Азов.

Щоб дати нашим бійцям більше сили.

Я дуже переживаю, бо мого дядька під Бучею вбили.

Хочу, щоб вони берегли себе, і щоб швидше була у нас перемога» – розповів Андрій Манейчик.

Чимало тутешніх дітей пережили окупацію, їхні батьки не змогли їх вивезти, бо це було уже небезпечно.

Увесь місяць у селі було мало їжі, шляхи перекрили окупанти і облаштували блокпости.

Але ніхто із місцевих не постраждав.

Люди приховували інформацію про сім’ї тих, хто воює та про місцевих мисливців.

Не розповіли окупантам і про старосту села, яка не покинула людей й відмовилась виїжджати.

Усі документи із сільради мешканці вивезли та закопали у городах.

Медики-волонтери підрахували, що під час таких виїздів їм вдалось обстежити уже півтисячі дітей, кількох прооперували.

Але на цьому свою справу не завершують,на них ще чекають у багатьох деокупованих селах.

?>.