Півтора року тому, серце киянина Миколи Медведєва перестало виконувати свої функції.
Якщо викид нормального серця становить 60-70 мл крові за одну систолу (скорочення серцевого м’яза), то у Миколи він був – 16.
– При такій роботі серця навіть ноги не ходять, – пояснив Микола.
Функціональні можливості серцевого м’яза хірурги Інституту серця посилили, встановивши прилад під назвою механічне серце.
– Це такий насос, що вмонтований у лівий шлуночок, – розказав пацієнт.
– Працює він від акумуляторів, які потрібно заряджати кожні всім годин.
Це важко : потрібно завжди носити сумочку з батарейками, але можна жити.
На початку повномасштабного вторгнення Росії на територію України Микола Медведєв евакуювався зі столиці у селище Стоїнка, що розташоване між Києвом і Бучею.
Отже, тікаючи від війни, він потрапив у смертельну пастку.
– Електрики не було, газу не було, води не було, – розповів Микола.
– А без електрики батарейки не працюють.
Якщо вони розрядяться – смерть наступить миттєво.
На щастя у місцевих знайшовся генератор.
Чоловік заряджав від нього своє механічне серце.
Так і вижив.
Кілька тижнів тому Миколі Медведєву зробили іще одну операцію.
Замість механічного серця йому пересадили серце загиблої людини.
Пацієнт почувається добре.
– За останній рік ми зробили 20 пересадок серця, – сказав директор Інституту серця, кардіохірург, професор Борис Тодуров.
– Ми маємо зберегти всі наші досягнення, нічого не загубити.
Уже з початку війни ми виконали 5 трансплантацій.
Один з пацієнтів – земляк Бориса Тодурова з Маріуполя.
Владислав Середа раніше працював докером у Маріупольському порту.
Та через важку хворобу серця прийшлося піти з роботи та переїхати до Києва, що він зробив напередодні війни.
В Інститут серця йому зробили пересадку серця і наразі він почувається добре.
Лікарі говорять, що на УЗД навіть не видно, що серце не рідне.
Так українські лікарі рятують життя людей, що мають важкі серцеві захворювання, в той час, як підступні вороги руйнують країну та знищують українських громадян.
– Те що окупанти роблять на нашій землі, інакше як геноцидом назвати не можна, – сказав Тодуров.
– Адже в окупованих містах залишається багато людей, що прикуті до ліжка, пересуваються на візках, потребують термінових операцій.
Їм не надається жодна медична допомога.
Кожного тижня бригади лікарів Інституту серця виїжджають в різні регіони України і обстежують людей.
Нещодавно Борис Тодуров з колегами відвідав клініки прифронтового Харкова.
Медикам, які працюють під обстрілами привезли гуманітарну допомогу.
А звідти забрали пораненого пацієнта, що потребує трансплантації.
Борис Тодуров також пояснив, що в Україні трансплантологія працює на законних підставах.
Навіть тоді, коли на нас суне ворожа навала, що зневажає елементарні принципи гуманізму.