Трансплантація в Україні під час війни: історія людини з механічним серцем

Півтора року тому, серце киянина Миколи Медведєва перестало виконувати свої функції.

Якщо викид нормального серця становить 60-70 мл крові за одну систолу (скорочення серцевого м’яза), то у Миколи він був – 16.

– При такій роботі серця навіть ноги не ходять, – пояснив Микола.

Функціональні можливості серцевого м’яза хірурги Інституту серця посилили, встановивши прилад під назвою механічне серце.

– Це такий насос, що вмонтований у лівий шлуночок, – розказав пацієнт.

– Працює він від акумуляторів, які потрібно заряджати кожні всім годин.

Це важко : потрібно завжди носити сумочку з батарейками, але можна жити.

На початку повномасштабного вторгнення Росії на територію України Микола Медведєв евакуювався зі столиці у селище Стоїнка, що розташоване між Києвом і Бучею.

Отже, тікаючи від війни, він потрапив у смертельну пастку.

– Електрики не було, газу не було, води не було, – розповів Микола.

– А без електрики батарейки не працюють.

Якщо вони розрядяться – смерть наступить миттєво.

На щастя у місцевих знайшовся генератор.

Чоловік заряджав від нього своє механічне серце.

Так і вижив.

Кілька тижнів тому Миколі Медведєву зробили іще одну операцію.

Замість механічного серця йому пересадили серце загиблої людини.

Пацієнт почувається добре.

– За останній рік ми зробили 20 пересадок серця, – сказав директор Інституту серця, кардіохірург, професор Борис Тодуров.

– Ми маємо зберегти всі наші досягнення, нічого не загубити.

Уже з початку війни ми виконали 5 трансплантацій.

Один з пацієнтів – земляк Бориса Тодурова з Маріуполя.

Владислав Середа раніше працював докером у Маріупольському порту.

Та через важку хворобу серця прийшлося піти з роботи та переїхати до Києва, що він зробив напередодні війни.

В Інститут серця йому зробили пересадку серця і наразі він почувається добре.

Лікарі говорять, що на УЗД навіть не видно, що серце не рідне.

Так українські лікарі рятують життя людей, що мають важкі серцеві захворювання, в той час, як підступні вороги руйнують країну та знищують українських громадян.

– Те що окупанти роблять на нашій землі, інакше як геноцидом назвати не можна, – сказав Тодуров.

– Адже в окупованих містах залишається багато людей, що прикуті до ліжка, пересуваються на візках, потребують термінових операцій.

Їм не надається жодна медична допомога.

Кожного тижня бригади лікарів Інституту серця виїжджають в різні регіони України і обстежують людей.

Нещодавно Борис Тодуров з колегами відвідав клініки прифронтового Харкова.

Медикам, які працюють під обстрілами привезли гуманітарну допомогу.

А звідти забрали пораненого пацієнта, що потребує трансплантації.

Борис Тодуров також пояснив, що в Україні трансплантологія працює на законних підставах.

Навіть тоді, коли на нас суне ворожа навала, що зневажає елементарні принципи гуманізму.