Сучасні студенти навчались в окопах і на картонних коробках писали тези для захисту дипломів

Тези для захисту диплома на картонній коробці, бо в бліндажі іншого паперу не знайшлося, семінари і лекції в окопі в перерві між боями та іспити під звуки вибухів – так цьогоріч навчались українські студенти.

Студентський квиток дає їм право спокійно вчитися в тилу, але вони вирішили, що потрібні у війську. Історії студентів, які пішли на фронт і при цьому не перервали навчання, в ТСН.

Оксана Рубаняк диплом молодшого бакалавра отримує у вересні, разом з однокурсниками у червні не вийшло, бо була в окопі на Донеччині. «Вона отримала диплом з відзнакою. Вона президентська стипендіатка. Вона весь час провчилася на відмінно і отримувала підвищену стипендію. Вона з маленького гірського села, де у школі 60 учнів», - розповідає про студентку директор Івано-Франківського фахового коледжу Прикарпатського національного університету Юрій Москаленко.

Першого ж дня повномасштабного вторгнення 19-річна Оксана з друзями записались в тероборону, а потім попросилися на фронт. Дівчина стала кулеметницею 72-ої окремої механізованої бригади. Її служба весь час проходить на нулі. «Мені пропонували працювати в штабі, займатися дівчачою роботою.  Але моя відповідь була проста - я прийшла з хлопцями,  я буду з ним воювати, я з ними і піду», - каже Оксана.

На відміну від багатьох побратимів Оксана мала елементарні військові навички: складала автомат, вміла з нього стріляти, знала теорію. Адже ще задовго до великої війни,  записалася ще й на військову кафедру - факультативну для педагогічного вишу. «Я розуміла,  що буде... Не хотіла, щоб це була війна, але розум підказував, що щось буде», - каже кулеметниця.

Взяти академвідпустку і довчитися після перемоги викладачі Оксані навіть не пропонували. Держіспити вона складала між боями. А от побратими диву давалися, як кулеметниця вчиться в окопах та ще й встигає їх підбадьорувати. «В мене реальний шок, коли побачив, що вона ще встигала вчитися. У нас невеличкі кусочки відпочинку, а вона ще сідає і вчить. Я не знаю,  чи я би так зміг», - каже товариш по службі.

Андрій Касьяненко - студент Харківської юридичної академії. Він щойно рив окоп, командир дозволив відійти у зеленку, аби безпечно поспілкуватися із журналістами ТСН по онлайн-зв’язку. 22-річний юнак з перших днів агресії - боронить від рашистів рідне місто. «Коли весь Харків прокинувся від вибухів, я встав, навіть зуби не почистив, пішов до військкомату. В першу ж годину. Коли міністр оборони Рєзніков сказав, що ми чекаємо усіх, хто може тримати зброю я подивився на себе у дзеркало - у мене є 2 руки, тримати зброю я можу. І як показала історія цих 6 місяців, це - справжня народна війна, не зважаючи на те, що наша армія професійна», - каже Андрій.

Андрій зізнається, що у школі уроки військової підготовки прогулював. У виші теж не відвідував військову кафедру, тож довелося вчитися з нуля, під вибухами. «Коли я потрапив до тероборони, мені дали автомат, я не знав, як його збирати. Я не вмів з нього цілитись», - пригадує юнак.

Але й від стаціонарного навчання студент-відмінник, не відмовився принципово. Після перемоги мріє стати антикорупційним прокурором, зараз на другому курсі магістратури. І хоч гаджетів-книжок між боями не відкриває взагалі, семестрові іспити здав заввиграшки.

«Рівень інтелектуального потенціалу у нього зашкалює. Він є керівником дебатного клубу, багато зробив користі для іміджу університету. Я дивлюся не тільки по ньому, а й по іншим хлопцям: вони добровільно пішли з першого дня, ні військової кафедри за плечима, ні досвіду. Але вони не могли з цим миритися», - переконує проректор Харківської Національної юридичної академії Юрій Барабаш.

У Вінниці у технічному університеті онлайн складають держіспити та захищають дипломи майбутні енергетики. Голова комісії увімкнув чергового випускника і побачив кущі та юнака у військовій формі. «Зразу стало зрозуміло, що хлопець на фронті. В списках не видно, де місцезнаходження студента», - розповідає голова державної екзаменаційної комісії Вінницького технічного університету Михайло Ганчук.

Захищався десантник Михайло Копитко, доповідь для дипломної підготував на картонній коробці - іншого паперу у бліндажі не знайшов. Спершу оцінку хотіли ставити автоматом, кажуть викладачі, однак випускник наполіг на повноцінному іспиті і отримав заслужену 4. «Коли закінчиться війна, буде перемога, вони повернуться сюди і у них вже буде диплом. Нам потрібні спеціалісти, класні спеціалісти. Зокрема, які коректно оцінені», - додає Ганчук.

Викладачі сподіваються - усі їхні студенти повернуться додому живими, щоб Україну, яку вони зараз боронять на фронті, відбудовувати і розвивати своїми знаннями.

Читайте також:

Прокуратора встановила ім’я російського військового, який цинічно розстрілював цивільних

По всій Україні вшановують пам’ять студентів, які загинули у боротьбі за Україну

Попри війну, кількість вступників зменшилась лише на 10%: які професії та університети обирають українці