У ній можна знімати фільми життя радянських «еліт».
Стильними сучасними квартирами зараз нікого не здивуєш.
Класні ремонти проникають не тільки в новобудови, але навіть бувалі панельки з 80-х.
Вміють у нас і «дизайн» втілювати. Але не менш цікаво вивчати «капсули часу» — квартири, яких не торкалася рука нерадянського будівельника.
Фарба на стінах, меблі, килими — тут все як у давнину, ніби не змінювалися покоління і не йшла на кілька витків мода.
Одна з таких квартир знаходиться недалеко від метро «Пролетарська».
Це досить простора (за старим часом) трійка на 75 квадратних метрів. Заховалась вона в атмосферної двоповерхівці 1951 року побудови.
Планування квартири цілком прийнятна: кухня на 6 «квадратів», роздільний (нехай і дуже скромних розмірів) санвузол, вітальня на 21 метр і дві спальні по 14 «квадратів» з двома вікнами в кожній.
Одна кімната прохідна.
Справжній шик для післявоєнного часу.
Висота стель у квартирі теж пристойна.
Час, безумовно, наклав відбиток на стан житла: потріскалася коричнева фарба на підлозі, «залапані» старі шпалери, потьмяніла плитка у ванній, але бадьорий радянський дух незнищенний: він в кожній деталі та дрібниці.
Ні, звичайно, сучасність теж прокралася в квартиру (у вигляді телевізора, стопки дисків і касет, нової газової колонки), але зовсім не вона править бал.
Самовар і будильник з характерним незабутнім «дзззззз» грають значно більшу роль, ніж ця «мішура».
Продається трикімнатна квартира на другому поверсі (з двох) за 145 100 рублів, або $56 900 за курсом.
За один метр виходить сильно менше $1000 — всього $754 в еквіваленті. І це притому, що прямо через дорогу будується затребуваний «Антонівський квартал»: так що справа не в локації, люди просто розуміють, що варіант не самий гарячий.