Михайло Романовський: Україномовний геймінг — чому це важливо?

Way публікує текст Михайла Романовського — переможця конкурсу есе на тему «Україномовний геймінг — чому це важливо?».

Будемо раді вашим відгукам з приводу думок, висловлених автором на дуже актуальну тему в умовах масштабного російського вторгнення.

“Не національність в нас живе, а мова.

Не сумнівайтесь, наша рідна мова і є справжньою Батьківщиною.”.

— Еміль Чоран.

Буремні й важкі часи змушують населення будь-якої країни звертатися до самих основ його існування, найбільш базових речей — чи достатньо їжі для прожиття, чи є тепло, чи є вода.

Але разом із тим, ще одна базова потреба виринає з-поміж інших — потреба у спілкуванні.

І саме тоді мова стає не просто засобом, вона стає повноцінною зброєю, індикатором “свій-чужий”, як уже не раз було доведено за всі місяці війни.

Людям банально стає комфортніше розмовляти українською, бо це означає, що перед ними швидше за все знаходиться людина, що поділяє їх погляди, їх біль та їх сподівання.

Це, своєю чергою, починає впливати на вибір контенту, що ми споживаємо.

Нам, знову ж таки, комфортніше коли він звучить мовою, яка зараз стоїть на кону у цьому протистоянні.

Парадоксально, але саме гаряча фаза восьмирічної українсько-російської війни зробила найбільше для поширення нашої рідної мови.

Вона більше не сприймається як “менша” за російську.

Швидше, навпаки — російська тепер “поменшала”, знецінилась.

На мову почали звертати більше уваги великі компанії, що раніше відмахувалися від України російськими перекладами своєї мультимедіапродукції.

На неї звернули увагу й митці всередині країни, що раніше використовували російську для творчості.

І це надзвичайно позитивний тренд.

Ігрова ж індустрія сьогодні пасе задніх.

Українські переклади ігор настільки ж рідкісні, як і волосся на голові Хітмена.

Якщо вони й присутні, то переважно в іграх вітчизняних студій.

І це повинно змінитись.

Ігрове середовище теж повинно стати комфортнішим для нашого геймера, він повинен відчувати себе так само “вдома”, як і поляк, чи, скажімо, німець.

Він повинен чути рідну мову там, де проводить своє дозвілля і через цей досвід розуміти, що з його ідентичністю рахуються, її впізнають як рівну іншим.

Але тут потрібно зробити невеличке уточнення.

Яка мова є “оригінальною” для Witcher 3 чи Cyberpunk 2077? Англійська, бо там є відомі актори? Чи польська, бо сценарій писався спочатку нею? А як щодо ігор серії Resident Evil? Можливо, варто для них вивчити до англійської ще й польську та японську, а замість “Resident Evil” казати “Biohazard”?.

Я думаю, ні.

Культура повинна проникати у нові голови у найбільш природний спосіб з можливих — рідною для цих голів мовою.

І вже після цього спонукати їх вчити мови й шукати первозданні сенси, замислені автором.

Не навпаки.