/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F254%2Fbdea8e6ba6e48bc436acf378486932da.png)
Єдине, чого Катар не може купити за гроші
Єдине, чого Катар не може купити за грошіВалерій Пригорницький росказує про життя в Катарі під час ЧС-2022.Матеріал підготовлено за підтримки Parimatch Ukraine.
Parimatch Ukraine – народжена в Україні перша ліцензійна онлайн беттінг-компанія та найбільший інвестор у розвиток спорту.
Як можна радіти життю, коли стільки заборон?.
Не в грошах щастя.
Цей вислів якнайкраще описує катарців.
За три дні Мундіалю ще жодного разу не побачив посмішку на обличчі місцевих.
Здавалося, Чемпіонат світу з футболу – таке свято, раз у житті – радійте, посміхайтеся, веселіться, але куди там.
Однак мусульмани самі створили собі перешкоди.
Через суворі правила Корану.
Під публічною забороною: споживання алкоголю, відкритий прояв почуттів, навіть поцілунки, відкриті частини жіночого тіла, нецензурні висловлювання, фото- та відеозйомка людей без їхнього дозволу, прослуховання гучної музики, неповага до національної спадщини та релігії, демонстрація нетрадиційної орієнтації.
Жінки не можуть бути залучені до політичного життя країни і, як правило, більшість з них є неписьменними.
В університетах жіночі кампуси відокремлені від чоловічих.
Жінки в Катарі повністю закривають обличчя і тіло після весілля.
У мечетях жінки та чоловіки користуються різними входами.
Всі фільми у мусульманських арабських країнах цензуровані: вирізають усі сцени, де є якийсь дотик між чоловіком і жінкою, де є звичайні обійми.
У Досі є лише один театр.
У мусульманському світі театри непопулярні, адже це лицедійство, яке суперечить їхній релігії.
Місцеві віддають перевагу кінотеатрам, які є майже у кожному торговельному центрі.
Катар менший за Закарпатьску область.
У Катарі мешкає майже три мільйони осіб, понад два мільйони – чоловіки, жінок утричі менше.
Чистокровних місцевих катарців лише 15%, тому вони вважають самих себе національною меншиною.
Решта – ті, хто приїхали на заробітки з інших країн, найчастіше з Індії, Пакистану, Бангладеш, Непалу, Філіппін, Шрі-Ланки.
У Катарі не зустрінеш жодного жебрака.
Безхатченків немає від слова "зовсім".
Кожен громадянин, кожен іноземець – на долоні в уряду.
Кожен іноземець повинен мати спонсора.
У якості спонсора виступає зазвичай університет або роботодавець.
Нелегалів бути апріорі не може.
Наразі Катар – найбагатша країна світу, вона займає дуже маленьку площу, і на карті її знайти непросто.
Ще б пак – за площею вона навіть менша за Закарпатську область і трохи більша за Чернівецьку.
Катар четвертий у світі за запасами природного газу.
Катар експортує дуже багато нафти та нафтопродуктів.
Саме завдяки цьому країна здійснила великий стрибок уперед.
Усе необхідне для життєдіяльності людини Катар імпортує з інших країн світу.
Сільське господарство задовольняє лише 10% потреб населення.
До того, як до країни потекли нафтодолари, життя в Катарі було надзвичайно складним, чоловіки вирушали у море на довгий час задля небезпечного полювання за перлинами.
Ця робота забирала життя багатьох.
Тепер люди у Катарі живуть у розкоші, матеріально забезпечені.
Але такі ж нещасливі.
Бо щастя не купиш за гроші.
І цей вислів якнайкраще описує катарців.
Бідні сенегальці чи бразильці куди щасливіші за заможніших шейхів.
Ви б чули, як вчора упродовж двох годин без зупинки сенегальці відплясували на стадіоні.
Навіть діти не вміють радіти життю.
Потрапивши у караван джипів місцевих, що прямували на матч-відкриття, помітив декілька притаманних рис шейхів.
Від сидячого способу життя вони майже всі із зайвою вагою.
І з покерфейсами, наче життя над ними познущалося.
Тут навіть діти не вміють радіти дитинству.
Багатство не вирішило проблем катарців.
Так, вони пересіли з верблюдів на джипи, створили комфортні умови для життя, але природу не обдуриш.
Точніше, клімат.
Він де-факто і робить катарців такими, якими вони є.
Як би ти не облаштував все кондиціонерами та не обдував себе, людина вийшла з природи і має проводити час, дихаючи повітрям.
А в Катарі його обмаль.
І це єдина річ, якої не купиш за гроші.
Тому нам, українцям, треба радіти такому подарунку долі, як благодатний клімат.
Знаєте, я живу в Броварах поруч з лісом і мої легені переповнені киснем.
Опинившись у Катарі, я відчуваю себе рибою, яку винесло на берег.
Кисню постійно не вистачає, дихається надважко, рівень енергії вкрай низький.
Дякувати, в Катарі я лише гість на місяць.
Ось чому катарці без посмішок.
І саме в цьому причина, чому на арені «Аль-Байт» під час матчу-відкриття з Еквадором місцеві виглядали аморфними й змученими.
Вони просто не вміють радіти сонцю, так я роблять це бразильці чи еквадорці, які й створювали атмосферу на стадіоні в день відкриття.
У них сонце інше.
Не таке пекуче.
І приносить радість.
Катарцям сонце створює лише проблеми.
Заряджай на Чемпіонат світу разом із Parimatch Ukraine!.
Валерій Пригорницький з Ер-Райяну.

