Перейменування харківського театру. Кого дуримо?
Перейменування харківського театру. Кого дуримо?

Перейменування харківського театру. Кого дуримо?

На сесії Харківської обласної ради депутати перейменували Харківський академічний обласний театр російської драми імені Пушкіна.

Тепер це просто драматичний театр і без імені.

Як повідомив голова Харківської обласної військової адміністрації Олег Синегубов, питання про перейменування порушувалося ще у вересні, але тоді на сесії його підтримали лише 44 депутати.

А 24 грудня постанова набрала 81 голос.

Що ж, можна констатувати, що російські обстріли роблять депутатів розумнішими.

А без обстрілів порозумнішати було ніяк?.

То що тепер? Радіти з перейменування? Але радіти не хочеться.

Подивився репертуар.

А в ньому п'єси «Онегін» за твором недавнього патрона театру Пушкіна, «джентльменський набір» Чехова («Три сестри», «Вишневий сад», «Чайка» – от тільки «Дяді Вані» бракує), «Герой нашого часу» за Лермонтовим, «Нігілісти» за Тургенєвим, «Біг» і «Пушкін.

Плем'я» за Булгаковим..

І в інформації про вистави: «спектакль ідьот на русском язикє».

Не менш цікаві й анотації.

«Спектакль построєн на воспомінаніях і образах із дєтства» – це про «Трьох сестер».

А щоб у глядача виникали правильні асоціації з дитинством, щоб публіка відчула ностальгію, вистава супроводжується пісеньками з радянських мультфільмів.

То що, кажете театр не російської драми і не імені Пушкіна?.

Зараз багато хто перелицьовується на ходу.

І недавно молоді письменники, які вешталися до Москви, Мінська, Єревана на різні збіговиська, проплачені феесбешним фондом гуманітарного співробітництва держав-учасниць СНД.

І «ветерани» вечорниць «Чєсть імєю прігласіть» Яна Табачника, котрі обіймалися на тих вечорницях з Кобзоном, Колєй Басковим та іншими «хорошими» росіянами.

І продюсери, які засмічували наші екрани московськими наративами.

І ще чимало хто.

Всі вони – нехай навіть несамохіть – спричинилися до війни, бо в Кремлі вважали, що українці достатньо русифіковані, щоб не чинити спротив нашестю «русского міра».

Їм би скромно відійти в тінь.

Але ж не зникають.

Ще й розповідатимуть потім, як під час війни, несли людям мистецтво.

Їхнє місце мало б бути у Дантовому Чистилищі, у такому собі передпокої, де треба чекати, куди тебе покличуть: до Раю чи все ж до Пекла.

Чому деякі українці досі люблять Росію?.

Джерело матеріала
Згадувані персони
loader
loader