Дніпровський театр покаже у Києві виставу про знакові події війни

24 лютого, у річницю повномасштабного вторгнення росії в Україну актори Дніпровського академічного театру драми та комедії «Драміком» зіграють у Києві виставу на одну дію «Всупереч». Про це повідомляє «Вечірній Київ».

Її поставив режисер Антон Меженін за текстами сучасних українських драматургів – Ірини Гарець, Ігоря Білиця, Людмили Тимошенко, Марини Смілянець, Ніни Захоженко. Всі вони створені після початку повномасштабного вторгнення.

Прeм’єра на сцені Національного академічного драматичного театру імені Лесі Українки.

«Всупереч» – це унікальний творчий проєкт, що відбиває події сьогодення та минулого. У виставі поєднується документалістика, сучасна драматургія, ігровий та пластичний театр (хореограф Євген Карякін).

«Йдеться про все, що ми переживали під час Революції Гідності, впродовж усієї російсько-української війни, що відчуваємо з 24 лютого й за що вже 400 років бореться наш український народ, – зазначають у театрі. – Проєкт глибоко й точно артикулює досвід війни, обстоювання власної незалежності та свободи. Музика й пісні на слова Сергія Жадана та Олега Каданова, які звучать у виставі, підсилюють її важливі сенси та меседжі».

У проєкті «Всупереч» йдеться про обстоювання власної незалежності та свободи

Фото: театр «Драміком»

Постановка повертає нас до найзнаковіших подій та епізодів цієї війни з її героями й символами, а й, усупереч ворожим планам, спонукає жити, боротися та перемагати.

Одну з головних героїнь Вистава «Всупереч» грає учасниця Революції Гідності Валерія Лагода, родом Нікополя, який зараз нещадно обстрілюється російськими окупантами.

«Коли у 2014 році відбувався Майдан, я була випускницею театрального коледжу в Дніпрі. Це був час випускних іспитів, між якими я бігала на місцеві майдани і демонстрації, бо дивитись як б’ють і вбивають людей за свободу і мовчати було неможливо, – пригадує Валерія. – В січні 2014 року разом з одногрупниками ми їздили на прослуховування у Донецький драматичний театр. Але доля розпорядилась інакше і залишила мене у Дніпрі. У 2022 році, коли почалось повномасштабне вторгнення, ми з сім’єю ухвалили рішення залишитися в Україні і продовжувати працювати на культурному та освітньому фронті в нашому театрі».