Дніпро, зустрічай! Четверта місія

Дніпро, зустрічай! Четверта місія

Хто куди, а ми з вами рятуємо лікарні. Принаймні, страхуємо їх. Медично-волонтерський тур волонтерського штабу «Петро і Мазепа» доїхав до чудового міста – Дніпра!

Сюди ми, звісно, приїхали не самі. Вантаж із собою, ваші донати у вантажі, а ще БФ «Надія» та наші американські партнери поряд. Для нашої команди важливо, щоб лікарні отримали все необхідне, адже саме Дніпро прийматиме на себе основне навантаження в разі збільшення поранень на фронті.

Хто давно читає P&M, пам’ятає – сюди ми вже їздили, і возили інші медичні підгони. Але зараз це вже відбувається програмно.

Примітка редакції. Дніпро – то мала батьківщина Подтуркіна, тільки тс-с-с.

У наш четвертий виїзд ми прибули й сюди. Традиційна номенклатура допомоги, яку ми все одно перерахуємо: від бахіл і масок до рукавичок, від операційних наборів до одноразових халатів чи катетерів. Витратні матеріали для штучної вентиляції легенів – обов’язково. Дуже, дуже багато необхідних речей медикам.

П’ять палет гуманітарки, що рятує життя. Будемо сподіватись, все не знадобиться – але якщо ситуація буде погіршуватись, наших воїнів буде чим латати та підтримувати.

Все це ми привезли за знайомою адресою. Обласна клінічна лікарня імені Мечникова, що вже бачила нас у перші місяці вторгнення. А також 15 та 16 міські клінічні лікарні: це медицинські заклади, що спеціалізуються на лікуванні поранених.

Наших медиків треба цінувати. Десятки тисяч життів врятовано під звуки сирени та з ризиком отримати крилату ракету у вікно. Лікарі топові. Після війни постараємось, щоб і система медична працювала як треба. Хто пам’ятає життя до вторгнення – ми ж цим і займались, нам не вперше!

Але поки що на першому плані війна. Просимо вас не припиняти підтримку, бо попереду в нас ще не один такий заклад. Згадайте ті ж Прилуки. Хто їм ще допоможе, як не ми з вами?

Дозвольте невелику рефлексію. У квітні минулого року ми їхали до лікарні Мечникова, везучи дорогу медичну апаратуру. Її тоді придбали наші благодійники. Те, що потім запрацювало в палатах інтенсивної терапії.

Волонтерський штаб «Петро і Мазепа» возив гуманітарку, коли був окупований Херсон. А Харківщина тоді лише чекала на звільнення. Це був момент, коли Україна вчилась казати вголос: так, я борюсь, у мене все вийде. Що ж, а ми тепер возимо гуманітарку, поки у ворога палають аеродроми та труби з газом. Здається, ми й момент нашої Перемоги застанемо з палетою медичних ніштяків та трьома котиками на евакуацію.

І важлива інформація для тих, хто боїться «засвітити» лікарню. Чесно, якби секретність була можлива – ми б радо її дотримувались.

Але остання поїздка до лікарні ім. Мечникова навчила нас, що в коментарях обов’язково будуть незадоволені люди. На жаль, маємо для них погану новину. Росіяни й так чудово знають, де ми можемо лікувати поранених та хто на чому спеціалізується. У нас старі будівлі. Заклади є на радянських картах.

Лікарня Мечникова взагалі у 1798 році була заснована, тож росіяни якось здогадались про її існування прямо зараз.

Та повірте: якщо ми кажемо назву вголос, свої заходи безпеки там дотримати вміють. А щоб не прилітало, нам треба добити ворога. Точніше, допомогти лікарям рятувати тих, хто ефективно чистить українську землю від російської зарази.

Власне, це ми з вами й робимо. Дякуємо вам, читачі-волонтери! Слава Україні!