Юрій Макаров пояснив, чому іде з посади голови Комітету Шевченківської премії: через незгоду колег щодо додаткових номінацій

Юрій Макаров оголосив, що подав у відставку з посади голови Комітету Національної премії України імені Тараса Шевченка. Про своє рішення Макаров повідомив у фейсбуці та підтвердив у коментарі «Детектору медіа».

У коментарі Макаров пояснив, що його рішення пов’язане із останнім скандалом щодо оголошення переможців цьогорічної Шевченківської премії та його ідеї про створення додаткових нагород для творів, написаних у 2022 році «про війну та на війні».

Насамперед, за словами Макарова, причиною відставки є незгода частини членів Комітету з його ініціативою щодо додаткових нагород. Зокрема, частина з них дотримується думки, що така ініціатива може підірвати довіру до найвищої державної нагороди.

«Не всі, але більшість не схвалює цієї ідеї. Хоча мені вона здавалася цілком простою й очевидною — давайте нагородимо тих, хто на це дійсно заслуговує», — каже Макаров.

Він пояснив, що «міг би стримувати хвилю хейту, якби був із командою. Однак члени комітету, які є чудовими людьми за своїми принципами та кваліфікаціями, дотримуються тут іншої думки».

«Вийшло, що я в цій ситуації сам один. Не те щоб я не витримав тиску, просто хочу припинити чи хоча б зменшити градус дискусій і скандалу», — сказав Макаров.

У своєму фейсбук-дописі він висловив повагу й вдячність колегам із Комітету, однак зазначив, що в цій ситуації категорично не погоджується з ними. «Тим не менше, оскільки я мимоволі виступив "збудником" нікому не потрібних конфліктів у команді й, на жаль, значно ширше, обурення небайдужих громадян, після довгих роздумів не бачу іншого виходу, як скласти з себе повноваження голови й члена Комітету з національної премії імені Тараса Шевченка», — написав він.

У коментарі «ДМ» Макаров також розповів, що у нього не було часу проконсультуватися з членами комітету, коли ідея виникла. «Думав, що схвалення ідеї вийде саме собою», — сказав Макаров.

За його словами, ідея з додатковими нагородами виникла спонтанно під час зустрічі митців і діячів культури з президентом 9 березня, хоча й «витала в повітрі раніше». Зокрема, це питання виникало у його приватних розмовах із деякими митцями, ба навіть міністром культури — однак до конкретних рішень не доходило. На зустрічі з президентом цю ідею першою озвучила директорка Одеського оперного театру Надія Бабіч, і він її одразу підхопив. Ідея знайшла схвалення у президента.

Він наголосив, що Шевченківська премія є саме національною премією і фінансується з держбюджету, тому рішення щодо розширення чи звуження нагород Комітет не може приймати самостійно.

Він також прокоментував чутки щодо можливого тиску з боку влади на Комітет. За його словами, за чотири роки його роботи на чолі Комітету ні у нього, ні у його колег «не було жодного разу, щоб хтось згори подзвонив чи натякнув — давайте премію цій людині, а цій не давайте. Спроби когось із кандидатів дати хабаря були, причому щедрі, але спроб впливу згори — ніколи».

Щодо підозр, що начебто владі могли «не сподобатися» певні номінанти — Макаров каже, що короткий список фіналістів премії був відомий із січня. «Якби були такі чорні плани в будь-якої влади — уже можна було 500 разів провернути таку спецоперацію», — сказав він.

Макаров також прокоментував питання, чому спершу було прийняте рішення не оголошувати чинних переможців премії.

«Я сам удень не до кінця розумів, чому Офіс президента ще не опублікував переможців. За традицією ми передаємо рішення комітету президенту, і вже вони публікують указом. Так завжди було, а цього року ні», — сказав він.

На його думку, це може бути пов’язано з тим, що рішення про нагородження усіх лауреатів Шевченківської премії має бути оприлюднене одним указом президента: «Указ має бути один. Якщо це все має бути в рамках Шевченківської премії — то указ має бути один», — каже Макаров.

Однак лише згодом члени Комітету з’ясували, що у положенні про Шевченківську премію насправді немає обмеження щодо того, що переможців премії може оголошувати винятково президент своїм указом. «Коли ми це для себе відкрили — то відразу оприлюднили переможців конкурсу», — пояснює Макаров.

У своєму дописі у фейсбуці він висловив жаль, що «бажання віддати шану тим митцям, які піднімають українську культуру на принципово новий рівень, залучають до неї наших героїчних вояків і жителів звільнених територій, просувають країну в світі, наштовхнулося на агресивне нерозуміння. Чимало шанованих представників мистецької спільноти й небайдужих громадян сприйняли цей крок як політичну спекуляцію, намагання влади призначити "своїх" висуванців або применшити вагу вже визначених лавреатів.

Мої спроби пояснити своє бачення, відкоментувати реальний хід подій, ба навіть виправдовуватися, чого я страшенно не люблю, не було почуто. Активна частина суспільства переконана, що я виконую чиєсь замовлення, "відпрацьовую", "прогинаюся" і т.ін. Для мене це новий досвід, який я не хотів би пережити знову», — написав Макаров.

Нагадаємо, цьогоріч вперше за багато років 9 березня не оприлюднили імена лауреатів Національної премії України імені Тараса Шевченка, хоча своє рішення про переможців Комітет прийняв ще 15 лютого.

10 березня Комітет Шевченківської премії оголосив про створення в рамках премії спеціальної номінації «За внесок у перемогу», до якої увійдуть твори, написані в 2022 році «на війні чи про війну». У коментарі «ДМ» Юрій Макаров заявив, що додаткові нагороди «За внесок у перемогу» планують вручити у кожній із традиційних номінацій.

Оголошення усіх переможців Шевченківської премії цього року планували перенести на день перепоховання Шевченка 22 травня.

Утім, уже 12 березня Комітет назвав переможців премії у п’яти номінаціях — «Література», «Публіцистика, журналістика», «Літературознавство і мистецтвознавство», «Музичне мистецтво» та «Кіномистецтво».

• Читайте також: Що ж таки сталося з цьогорічною Шевченківською премією та що можна зробити просто зараз