Історія терору: як Росія використовує демонстративні страти та насилля у війнах

Під час Другої чеченської війни, яка збіглася з приходом Путіна до влади, також з’явилися звинувачення в широкомасштабних порушеннях прав людини російськими військами. У 2000 році, і це лише один із відомих випадків, слідчі Human Rights Watch задокументували страту без суду і слідства щонайменше 60 цивільних осіб у двох передмістях Грозного, столиці Чечні.

Місцеві жителі розкопали масові поховання в Чечні; міжнародні чиновники здійснили поїздки в регіон для з’ясування фактів і зробили занепокоєні заяви з приводу повідомлень про знущання і позасудові страти. Ці заяви не зупинили російських військових, які продовжували свою безжальну кампанію умиротворення.

– Жертви були різного віку – від однорічного хлопчика до 82-річної жінки. Серед них були п’ятеро членів сім’ї Естамірова, зокрема Тоіта Естамірова, яка перебувала на восьмому місяці вагітності; 68-річний Ахмед Абульханов, страчений разом зі своїми сусідами й родичами – 60-річною жінкою Зіною Абдулмежидовою та її братом, 47-річним Хусейном Абдулмежидовим, який попросив у неї гроші на хабар, що його вимагали вбивці, – ідеться у звіті.

Інший випадок, який увійшов в історію під назвою Комсомольська різанина, стався після битви за Комсомольське (чеченською – Сааді-Котар) під час Другої чеченської війни в березні 2000 року. Особливістю інциденту стала доля групи з близько 72 чеченських бійців, які здалися 20 березня після публічної обіцянки амністії з боку Росії, але майже всі вони або загинули, або “зникли” незабаром після затримання.

За словами Оуена Метьюза, кореспондента Newsweek, який відвідав руїни Комсомольського незабаром після закінчення конфлікту, він бачив останки щонайменше 11 чеченських бійців:

– Очевидно, що багато хто з них загинув не в бою. Принаймні в одного з них руки були зв’язані важким кабелем, а голова розбита лопатою; в іншого – відрізаний язик. Трьом іншим відрізали вуха – російський солдат на місці події пожартував, що вони втратили вуха, “тому що занадто багато чули”, – писав журналіст.

Аматорське відео, датоване 21 березня 2000 року, було знайдене й оприлюднене 2004 року Анною Політковською, журналісткою-розслідувачкою російської Нової газети. На ньому на зернистому чорно-білому кадрі показано велику групу голих і напівголих чеченських ув’язнених, які прийняли російську пропозицію про амністію, більшість з них поранені; показані полонені – переважно чоловіки і хлопчики-підлітки, багато хто з них має видимі незагоєні рани, а в деяких відсутні кінцівки.

Серед них були дві жінки, які, на відміну від чоловіків, не мали слідів побиття, але після виходу з вантажівки їх розділили і повели геть.

Наприкінці фільму деяким полоненим наказують вивантажувати своїх товаришів, які вже померли під час транспортування. Потім із вантажівки витягують кілька оголених трупів і складають їх у купу біля залізничних колій.

За словами Політковської, оприлюднення відео було ідеєю російського молодшого офіцера, який його записав, оскільки він сподівався, що це допоможе йому звільнитися від “кошмару, який продовжує його переслідувати”. Для неї це відео нагадувало “тільки одну картину – фільми з нацистських концтаборів”.

Сама Політковська була вбита в жовтні 2006 року, а однією з версій є замовне вбивство, де замовниками є представники російської влади.

Російсько-грузинська війна, серпень 2008 року / Фото: Getty Images

Чимало воєнних злочинів та жорстокості з боку росіян було зафіксовано і протягом 2008 року, під час російсько-грузинської війни, де з одного боку були Збройні сили Грузії, а з іншого – Російська Федерація і сепаратистські угруповання Південної Осетії та Абхазії.

У спільному звіті грузинських неурядових організацій про порушення основоположних прав людини та міжнародного гуманітарного права під час російського вторгнення в Грузії описувались знущання російських військових над цивільним населенням.

– Людей катували і страчували в присутності їхніх сусідів, щоб нагнати страху і змусити їх тікати від неминучої смерті. Людей похилого віку били, знущалися і катували. Все це слугувало одній меті – налякати людей і змусити їх тікати. Затримання літніх чоловіків і жінок грузинської національності, які не становили жодної загрози ні для росіян, ні для осетинів, також слугувало тій самій меті.

У звіті також наводиться чимало прикладів страт грузинських військовополонених як росіянами, так і бойовиками з Південної Осетії, що перебували під контролем армії РФ.

Російські війська були введені у Сирію для підтримки режиму сирійського диктатора Башара Асада ще у 2015 році.

У довгій і жахливій історії громадянської війни в Сирії відеозапис воєнного злочину, скоєного російськими найманцями з ПВК Вагнера, зроблений у 2017 році, досі виділяється своїм жахом.

Зафільмовані на відео тортури і вбивство Хамаді Бути, дезертира сирійської армії, членами сумнозвісної групи Вагнера, очолюваної росіянами, викликали глобальне обурення.

На опублікованих кадрах видно, як кілька людей у неформальному обмундируванні б’ють кувалдою чоловіка в цивільному одязі, який лежить на землі. Кати говорять російською без акценту, на тлі грає пісня зі словами “знімаю з плечей важкий автомат, стріляю в сина, потім стріляю в матір”.  Після удару кувалдою сирійцю відрубують голову і підпалюють його тіло. Ці кадри можна сміливо ставити в “конкуренцію” з найжахливішими звірствами, оприлюдненими Ісламською державою.

Бойовик ПВК Вагнера зі станиці Жигулівська, Росія, що воював у Сирії / Фото Фонтанка

У звіті міжнародної правозахисної організації Human Rights Watch за травень 2022 року вказується, що бойовики ПВК Вагнера проводять у Центрально-Африканській Республіці (ЦАР) позасудові страти, затримання і тортури, і залишаються “абсолютно безкарними”.

У звіті правозахисники заявили про наявність “переконливих доказів” серйозних порушень прав людини, які здійснюють росіяни в ЦАР.

Зокрема, 21 липня 2021 року російськомовні чоловіки на контрольно-пропускному пункті поблизу міста Босангоа затримали та пізніше розстріляли 12 неозброєних чоловіків, зазначається в документі. HRW також задокументував “затримання і тортури з боку пов’язаних із Росією бойовиків”, вчинені 2019 року. Винні у скоєнні цих злочинів залишаються “повністю непокараними”, зазначається в документі.

Крім того, російські найманці не нехтували і викраденнями лідерів громад.

У звіті Багатопрофільної інтегрованої місії ООН зі стабілізації в ЦАР (також відомої, як MINUSCA), який наводить CNN, йдеться про те, що чотири члени громади фулані були “викрадені” з міста Брія і відвезені в “невідомому напрямку”. У документі додається, що цей інцидент “викликає велике занепокоєння серед населення, дехто побоюється зникнення”, документ закликає негайно провести розслідування, щоб з’ясувати, куди могли вивезти цих чотирьох людей.

Російські найманці у ЦАР / Фото: Getty Images

Кілька свідків розповіли CNN, що росіяни мали базу за межами Бамбарі, де тортури були звичним явищем.

39-річний Німері розповів, що його та інших привезли на базу і зв’язали мотузками. За його словами, його утримували протягом тижня, били і штрикали багнетом у ногу.

Ще одне свідчення надійшло від 16-річного хлопця, якого місцеві війська затримали разом із братом наприкінці лютого і відвезли до російського табору на околиці Бамбарі. Він розповів, що його били до втрати свідомості, а коли він прийшов до тями, то побачив свого брата “в крові, зв’язаного, як тварина, зі зв’язаними за спиною руками і ногами”.

Вже під час повномасштабного вторгнення Росії в Україну неофіційний підрозділ ЗС РФ Диверсійно-штурмова розвідувальна група (ДШРГ) Русич, який очолює російський неонацист Олексій Мільчаков, у вересні 2022 року опублікував інструкцію з допиту і страти українських військовополонених.

У своєму Telegram-каналі Русич закликав росіян не інформувати своє командування про наявність полонених військових ЗСУ, а якщо все ж війська РФ доповіли командуванню про наявність полонених, то солдатам армії Росії треба поінформувати командирів про поранення, від якого військовополонений може загинути.

Для отримання необхідної інформації загарбникам рекомендують застосовувати тортури щодо полонених.

– Головне, щоб противник міг свідомо відповідати на запитання. Відповіді можна знімати на відео, – йдеться в інструкції окупантів.

Після проведення допиту ДШРГ Русич закликає російських військовослужбовців вбивати військовополонених за допомогою ножа або стрілецької зброї.

– Бажано, щоб усі взяли в цьому (у вбивстві військовополонених, – Ред.) участь, щоб надалі дотримувалися таємниці події, – йдеться в інструкції ДШРГ Русич.

Також окупанти закликають ранити українських військових таким чином, щоб вони були відправлені в лікарню, але не мали шансів на виживання. Крім того, вони дають поради, як завдавати вогнепальних уражень з короткої дистанції, щоб уникнути опіків на тілі, які можуть показати навмисний характер поранення.

– Не бійтеся вбивати полонених! – йдеться у заклику російської ДШРГ.

Також окупанти пропонують росіянам “заробляти” на тілах полонених військовослужбовців ЗСУ. Росіяни за “винагороду” в розмірі $2-5 тис., яку зараховуватимуть на біткоїн-гаманці, можуть передавати родичам відомості про поховання бійців.

Українська правозахисниця Олександра Романцова, виконавча директорка організації Центр громадянських свобод, яка у 2022 році отримала Нобелівську премію миру, у коментарі Фактам ICTV каже, що російська армія з радянських часів займається воєнними злочинами.

– Все це через непідзвітність, непрозорість, а також те, що солдат в армії – це найнижча ланка в харчовому ланцюгу. Треба чітко розуміти, що нормалізація ними злочинів, надмірна агресивність, є результатом надмірної агресивності в суспільстві.

Окремо можна виділити, що це вкорінення в армії методики, що, власне, той, хто є військовослужбовцем – як молодші офіцери, так і солдати – вони безправні, їх не поважають, регулярно принижують, і там досить нормальна статистика позабойових страт. У них регулярно, з року на рік, без війн, у військових частинах люди гинуть не через те, що в них була якась зустріч з ворогом, а через те, що це зробили свої, дідівщина та подібні речі, – каже вона.

– Якщо людину довго принижувати, то для неї це стає нормою, – пояснює Романцова.

На думку правозахисниці, коли йдеться про демонстративність воєнних злочинів, зокрема і в російській армії, то ця її демонстративність притаманна терористичним операціям, оскільки завдання тероризму – це безпосередньо поширити паніку, страх та змінити поведінку людей не тому, що вони у безпосередніх бойових діях, а тому що вони можуть гіпотетично потрапити у бойові дії.

– Завданням викладання таких відео є емоційне керування, маніпуляції певними діями. Тут є декілька версій, але моя версія – вони це викладають, щоб розізлити українців… Відповідно, російські солдати не будуть розглядати український полон як варіант, щоб змитись із фронту, – вважає Романцова.

На запитання щодо мотивації російських військовослужбовців, які вчиняють подібні демонстративні страти, Олександра Романцова каже, що майже завжди це спроба вплинути на ворога.

– Іноді це бахвальство у своєму колі, наприклад якийсь Telegram-канал агресивно налаштованих осіб хоче показати, мовляв, “я такий крутий, так легко вбиваю”. Але якщо ми говоримо про те, що це (відео вбивства, – Ред.) публікується, то це завжди спроба вплинути на емоційний стан ворога, – каже експерт.

Олександра Романцова вважає, що нещодавно опубліковане відео з відрізанням голови українському полоненому, яке, найімовірніше, було зняте задовго до публікації, оприлюднили саме зараз, зокрема, щоб вплинути на внутрішню авдиторію в рамках продовження мобілізації.

Експерт нагадала, що наразі в Росії на законодавчому рівні відбуваються зміни щодо військовозобов’язаних, які не потребують більше фізичного вручення повісток. За її словами, це може бути спробою виправдати розширення мобілізації всередині Росії.

– Їм треба працювати з внутрішнім розумінням всередині самої Росії. Тобто вони показали відео і кажуть, “що це фейк, але українці, звичайно ж, повірили і тому почали наших вбивати, тому нам дуже потрібна допомога на фронті”. Гадаю, що це частина їхнього плану щодо того, який вони інформаційний ланцюг (щодо цього відео, – Ред.) розкрутять, – пояснила вона.

Про мотивацію російських окупантів, які стратили військовополоненого, і про те, яку мету переслідували ті, хто публікував відео, у коментарі Фактам ICTV розповіла юристка у сфері міжнародного кримінального права, голова ГО LingvaLexa Анна Вишнякова.

За її словами, збройні конфлікти ближче до звірств, ніж до гуманності, передбаченої Женевськими конвенціями. Втім, масштаби цих жахів можна оцінювати тільки потім, коли буде можливість провести всі розслідування. За формою вчинення злочини можуть відрізнятися, втілюючись у найжахливіші форми: ампутації, кастрації, приниження, щоб людина перестала відчувати себе людиною, відрубування голови тощо.

Щодо демонстративних страт, правозахисниця каже, що в кожній країні свої методи терору.

– Наприклад, у Сьєрра-Леоне – там ампутації. Причому там ампутації були щодо цивільного населення, не щодо комбатантів, – каже експертка.

Вона зазначає, що після цього в країні залишилось багато людей, які вижили, але залишились з ампутованими частинами тіла.

На запитання, чому саме зараз було опубліковано відео зі стратою українського військовополоненого, Вишнякова провела паралель дій російських військових із показовими стратами ІДІЛ.

– ІДІЛ – перша з терористичних організацій, яка широко і дуже професійно застосувала соціальні медіа як зброю для поширення терору. Однак у них була додаткова мотивація, їм потрібно було вербувати молодь по всьому світу і поширювати свої меседжі щодо “карати невірних”.

ЗМІ поширювали ці послання автоматично, разом з демонстративними стратами. А професійні вербувальники готували ґрунт для того, щоб це було сприйнято не з жахом, а з захватом, викликало бажання у радикалізованої молоді приєднуватись до начебто сильної праведної армії, – каже експертка.

А щодо публікації відео російськими джерелами Анна вважає, що хоч відео і спрямоване на терор і залякування, але це не так вплине на військових ЗСУ та цивільних українців, оскільки замість залякування це викличе ще більше внутрішнього спротиву та “ще більше люті щодо звірських дій РФ”.

Юристка каже, що одним з елементів впливу на внутрішню аудиторію Росії, яким можна обґрунтувати оприлюднення відео зі стратою українського військовополоненого, є дегуманізація ворога.

– Дегуманізація – це те, що широко застосовували в Руанді. Тобто меседж про те, що ти воюєш з нелюдами, паразитами тощо. І в них (росіян, – Ред.) дуже багато порівнянь українців зі свинями. І якщо подивитися (відео, – Ред.), то психологічно перше враження, начебто вони поводяться з тілами, як із м’ясом.

Тобто це, може, такий підсилювальний елемент, який показує, по-перше, силу, домінування, а по-друге, ну подивіться, як це було, вони як м’ясо розбирали. Тобто це спрямовано також на внутрішню аудиторію, – каже вона.

Спираючись на досвід демонстрацій знущань в історії воєнних злочинів, що був зафіксований в арміях різних країн, юристка зазначає, що мотивація може бути різна, бо окрім прямих наказів керівництва і таких раціональних речей, як-от деморалізація та дегуманізація ворога, це можуть бути “кровожерливі емоції, відчуття домінації”.

Експертка наголошує, що щодо будь-яких проявів воєнних злочинів треба робити все можливе і неможливе, щоб притягнути катів до відповідальності.