17 квітня в Україні відзначають Поливальний понеділок: день, з якого починається Світлий тиждень.
Це важливе народно-православне свято, з якого розпочинається весняне очищення, згідно з повір'ями, саме у цей день людина духовно оновлюється.
Поливальний понеділок святкують наступного дня після Великодня. Він відкриває Світлий (або Великодній) тиждень, де щодня ще зі слов'янських часів мав свою назву: понеділок – поливальний, вівторок – купалища, середа – хороводниця, Навський четвер, п'ятниця – прощена, субота – хороводниці, неділя – поминальна.
Звідки взялося це свято
Воду завжди наділяли цілющими властивостями. Ще за язичницьких часів весняні купання та обливання вважалися своєрідними ритуалами (наприклад, для закликання дощу). Слов'яни вірили, що через воду людина очищується не лише зовні, а й внутрішньо.
У Київській Русі Поливальний понеділок святкували три дні (Волочильники). За цей період треба було облити "все та всіх". У Волочильники, окрім ритуального обходу односельців першого дня Великодня, хлопці-обливальники ходили тими будинками, де жили дівчата.
Згодом язичницька традиція трансформувалася на християнську. Проте символізм свята – очищення, радість весни та пробудження природи – залишився незмінним.
Традиції та обряди
Раніше в Поливальний понеділок обливали переважно незаміжніх дівчат – це робили їх залицяльники як вияв своєї симпатії та прихованого кохання. Залишитися дівчині сухою в Поливальний понеділок вважалося ганьбою. Якщо ж дівчина приходила додому абсолютно мокрою – батьки раділи, адже з'являлася надія на весілля, а отже, треба було вже готувати посаг.
Деколи дівчата відкуповувалися від хлопців писанками, щоб ті їх не обливали.
Наші пращури помітили, якщо у цей день мороз, то зима буде холодною. Вони вірили, що такі ритуали принесуть багатство та удачу. Облити водою жінку означало "очистити її", а незаміжню дівчину - "наділити ще більшою красою та здоров'ям".
Щоб викликати дощ – поливали водою могили самогубців та потопельників (згідно з повір'ям, саме вони панують над дощами).
Цілком прийнятним було обливати всіх без винятку перехожих. У деяких регіонах обливання тривало три дні: першого дня хлопці обливають дівчат, другого – навпаки, третього – разом.
Обливали водою і худобу, і птицю, бджіл з вуликами, пастухів та коней перед початком польових робіт.
У деяких регіонах існує звичай, що діти йдуть до хрещених батьків, а готують їм подарунки. В інших регіонах все відбувається навпаки: хрещені відвідують своїх хрещеників та приносять їм гостинці.
Загалом Поливальний понеділок у різних містах святкують по-своєму (та все ж таки переважно в західних областях). Згодом це свято стало одним із найулюбленіших серед молоді. Біля водойм часом розгортаються справжні баталії. І незважаючи на те, що цей день не завжди буває теплим, під воду потрапляють як самі бешкетники, так і випадкові перехожі (у цьому й веселощі).
Чого категорично не можна робити на Світлий тиждень
Не можна скупитися, потрібно бути щедрими і ділитися їжею з людьми, що потребують. Щедрість має виходити від серця, робити благодійність треба з усмішкою на обличчі і в душі не шкодувати зайву копійку чи шматок хліба для бідних людей.
Також не можна впадати у відчай і лаятись з оточуючими людьми протягом Світлого тижня, найрадіснішого тижня для християн.
Незважаючи на закінчення Великого посту, священики не рекомендують вживати багато алкоголю на Великдень і Світлий тиждень в цілому. Єдине, що можна пити – вино, а від горілки та інших алкогольних напоїв варто утриматися.
Найголовніша заборона стосується роботи. Працювати на Великдень забороняється. Винятком є випадки, коли робочий час у людини встановлено за графіком. Заборона поширюється в основному на роботу по дому та у дворі.
Оскільки церква забороняє у Світлий тиждень проводити панахиди, на Великдень не можна їздити на цвинтар. Пояснюється заборона тим, що скорбота про покійних не може бути сумісною з радістю від воскресіння з мертвих Ісуса Христа.
На Світлому тижні не прийнято проводити обряд вінчання. Зате можна влаштовувати оглядини наречених, ходити на танці, веселитися та радіти життю.