Вони обидва могли зазнати впливу російських спецслужб. Про це 24 Каналу розповів експерт з міжнародної безпеки фонду Демократичні ініціативи Тарас Жовтенко.
Росіяни маніпулюють електоратом Трампа
За його словами, фігурантів справи, враховуючи масштаб витоку, може бути насправді більше. Лише телеграм-канал Donbass Devushka, який вела Сара Белс і, через який документи поширювались соцмережами, адміністрували п’ятеро осіб. Вони так чи інакше пов’язані з російськими шпигунами.
"Тейшейра став своєрідним "корисливим дурником", який зробив це, щоб потішити власне его. А ось Сара Білс, яка, найімовірніше, безпосередньо й напряму координувала свою діяльність з російськими спецслужбами, займалась тим, що шукала такі джерела. Частину вона передавала своїм російським кураторам, а частину розкручувала у медійному просторі", – розповів Жовтенко.
Він вважає, що російським спецслужбам, не докладаючи великих зусиль, вдається використовувати американських громадян, які є представниками "типового електорату" Дональда Трампа.
"Це такий електорат, який є американською версією росіян: духовні "скрєпи", консерватизм, ізоляціонізм, віра в теорії змов тощо. По багатьох параметрах цей сегмент американського суспільства дуже близький росіянам. Саме тому російські спецслужби знаходять таких осіб і, навіть не вербуючи їх напряму, використовують у своїх цілях", – вважає Жовтенко.
Він додав, що російські агенти використовують емоційний місток впливу на таких людей, щоб створити ілюзію власної значущості та залучити до так званої боротьби за "справедливий світ".
Що відомо про підозрюваних у витоку секретних документів
- Сара Білс колишня військовослужбовиця ВМС США була одним задміністраторів телеграм-каналу Donbass Devushka, через який поширювались секретні документи Пентагону.
- Джек Тейшейра – військовослужбовець Національної гвардії Військово-повітряних сил США штату Массачусетс. Він бувлідером групи в онлайн-чаті, де поширював секретні документи.
- Вперше про витік секретних даних американського Міноборони на широку публікуповідомило американське видання The New York Times 6 квітня.