За крок від успішної судової реформи: хто обиратиме українських служителів Феміди?

12 травня Вища рада правосуддя (ВРП) завершила співбесіди до Вищої кваліфікаційної комісії суддів (ВККС).

Поки Сили оборони титанічними зусиллями відбиваються від зовнішнього ворога, перед Україною також стоїть завдання провести низку інституційних реформ, у тому числі судову, яка є однією з перших вимог подальшої євроінтеграції України.

Перезапуск органів суддівського врядування — друга у списку умов, висунутих нам Європейською комісією для відкриття переговорів про вступ України у ЄС. Добра новина в тому, що один із цих органів — Вища рада правосуддя — вже запрацював у повноважному складі в січні 2023 року. Саме ВРП незабаром зможе нарешті притягувати суддів до дисциплінарної відповідальності. До того ж теперішній склад Вищої ради правосуддя має шанс запустити справді якісне очищення судів, призначивши членів ВККС.

Саме ВККС є органом, якому належить завершити кваліфікаційне оцінювання українських служителів Феміди та оновити ледь не половину суддівського корпусу.

Серед іншого позитиву: у списку кандидатів до ВККС — чимало реальних агентів змін. Та й нова ВРП у своїх практиках просунулася значно далі, порівняно зі схемами попередньої. Зокрема реформована Вища рада правосуддя зробила відкриту трансляцію співбесід. І, хоча для цього знадобилося кілька заяв громадськості та міжнародних партнерів, таке рішення свідчить про готовність органу реагувати на запити суспільства й працювати відкрито.

Саме під час перегляду цих трансляцій громадськість змогла з’ясувати нові факти про кандидатів до ВККС, спростувати або підтвердити раніше висловлені сумніви. На жаль, у списку рекомендованих кандидатів лишаються ті, чия доброчесність або професійність усе ще під питанням.

Але давайте по черзі.

 

Судді над суддями, або Навіщо нам ВККС?

По-перше, нова ВККС має завершити кваліфікаційне оцінювання суддів і визначити їх відповідність посадам як із професійної, так і з етичної точок зору. Негативний результат такої оцінки є підставою для звільнення. Кваліфоцінювання розпочалося ще у 2016-му, але так і не було завершене через припинення повноважень попереднього складу ВККС у 2019-му. Саме через те, що ці повноваження не виконувалися роками, в суддівському корпусі досі існують «вовки», аблови та їм подібні.

По-друге, з листопада 2019 року в Україні не було рекомендовано до призначення жодного претендента на посаду судді. Понад дві тисячі вакансій, кадровий дефіцит у судовій системі та перезавантаженість багатьох судів зумовлюють крайню необхідність якнайшвидшого перезапуску ВККС.

Правда, брехня і недомовки кандидатів у ВККС: підсумки співбесід

Оскільки процес співбесід був максимально прозорим, у громадськості є можливість відрефлексувати те, що відбувається там. Не з метою тиску на членів ВРП — саме їм ухвалювати фінальне рішення, — а з метою уточнити деталі, які є надважливими сьогодні для кожного українця. З іншого боку, 32 кандидати, що продемонстрували таку високу амбіцію — призначати і притягувати до відповідальності суддів, — завжди мають бути готовими до додаткових запитань. Причому не тільки громадськості, а й самих суддів, які уважно стежили за відбором і чекають ключового якісного сигналу від ВРП. Отже:

Кандидатка Людмила Волкова, адвокатка й екссуддя Харківського окружного адмінсуду, вочевидь збрехала в розмові з ВРП. Під час свого членства в Раді суддів вона розглядала звернення судді Черкаського апеляційного суду Сергія Бондаренка про тиск на нього з боку голови суду у 2015 році. Тоді вона не знайшла жодних порушень у діях очільника суду Бабенка, того самого, який потім утік з України через кілька кримінальних проваджень і нині перебуває в розшуку. Пояснюючи цю ситуацію, Волкова заявила, що вона мала тривалу особисту розмову з суддею Бондаренком, і той сам погодився з висновком Ради суддів. Суддя Бондаренко на своїй сторінці Facebook натомість заявив, що Волкова намагалася на нього впливати: мовляв, насправді в розмові вона передала йому побажання голови суду Бабенка та запропонувала перепросити і відкликати скарги, аби Бондаренко зміг надалі працювати в суді.

Найцікавіше, що сама ВРП днями дозволила тримати Бабенка під вартою у кримінальній справі тиску на Бондаренка.

Цікавою була і співбесіда адвоката Петра Варишка. На початку серед своїх переваг він відзначив досвід роботи у Громадській раді доброчесності. Однак вийшов зі складу ГРД він передчасно. Свою нетривалу роботу і вихід Варишко пояснив лише сімейними обставинами. Насправді цьому також передував скандал через розбіжності в позиціях членів ГРД щодо кандидатки на посаду судді нового Верховного Суду Ольги Демидюк. Тоді Варишко звинувачував ГРД у переслідуванні її за її ж професійну діяльність. Утім, ситуація полягала в іншому. Демидюк у 2014 році організовувала з’їзд адвокатів, на якому з порушеннями обирали членів Вищої ради юстиції. Коли інформація про це надійшла до ГРД, орган був змушений переглянути свою попередню оцінку її як кандидатки до Верховного Суду. Очевидно, Громадська рада доброчесності ніколи не мала на меті нікого переслідувати, а її законодавчо передбаченою функцією є належна перевірка претендентів на суддівські посади.

Серед інших своїх кар’єрних досягнень Варишко вказав роботу в Конкурсній комісії, яка відбирала керівництво Державного бюро розслідувань. Результати конкурсу тоді, м’яко кажучи, не тішили, а Варишко відзначився тим, що повністю підтримував усі рішення комісії та підігравав провладним елітам у встановленні контролю над ДБР.

Показовою також була розмова ВРП з Костянтином Красовським, колишнім секретарем Ради з питань судової реформи та керівником Департаменту правової політики адміністрації президента часів Порошенка, фактично одним зі співавторів тодішньої судової реформи, результати якої ми зараз і намагаємося виправити. Під час співбесіди члени ВРП тричі ставили йому запитання стосовно помилок попередньої ітерації судової реформи. Але визнавати помилки кандидат, очевидно, не вміє. Серед недоліків попередньої ВККС він зазначив лише невдалу пріоритезацію, а таємниче зникнення на диво корумпованого й антиукраїнського ОАСК з указу Порошенка про ліквідацію судів вважав нормальним рішенням. Мовляв, залишити «вовчий суд» на той момент було правильно, а про те, чи існувала домовленість про це з головою ОАСК Павлом Вовком, він нічого не знає.

Науковець Дмитро Лук’янець розповідав на співбесіді, що ледь не випадково потрапив до складу керівного органу громадської організації Ківалова та Портнова, яка у 2009 році «кришувала» з'їзд науковців, де незаконно обирали членів Вищої ради юстиції та ВККС. Важко оцінити правдивість його слів, проте навіть якщо прийняти версію подій, згідно з якою він потрапив до цього органу нібито під тиском і попри своє бажання, постає запитання: чи не свідчить це про вольові характеристики кандидата? Наскільки піддатливим до тиску буде він у разі обрання у члени ВККС?

Під час розмови з адвокатом Віктором Смородинським членів ВРП зацікавив такий факт: у 2011 році дружина кандидата придбала нову машину за 360 тис. грн (приблизно 45 тис. дол.), а через 9 років продала її за 49 тис. грн. Досить важко повірити, що це ринкова ціна. Смородинський заявив, що дружина довго не могла знайти покупця на автомобіль, і зараз, коли він запитав її про цю угоду, вона не змогла відповісти на його запитання. Варто додати, що впродовж кількох останніх років, згідно з правилами НБУ, максимальна сума готівкових розрахунків між фізичними особами за договорами купівлі-продажу становить 50 тис. грн. Інакше кажучи, ціна на транспортний засіб може бути свідомо занижена для уникнення переказу коштів з одного рахунку на інший та ухилення від фінансового контролю.

Цікаві зв’язки має кандидат Костянтин Ткаченко. По-перше, одна з членкинь ВРП, Оксана Блажівська, є його родичкою — вона рідна сестра братової дружини. До речі, сам брат кандидата, Сергій Ткаченко, з 2011 року очолює правовий департамент консорціуму «Індустріальна група», з 2012-го — корпорації «Індустріальна спілка Донбасу» Сергія Тарути, співвласниками якої є Олег Мкртчян та деякі російські акціонери.

Кандидат Юрій Боднарук під час розмови з ВРП представив нову версію походження коштів на свою квартиру в Одесі, яку не згадував раніше, під час попередніх етапів відбору. А ще — він не зміг згадати, яка партія/кандидат делегували його головою дільничної виборчої комісії на виборах у 2019 році.

Одним із останніх 12 травня проходив співбесіду суддя у відставці Володимир Луганський. З’ясувалося, що Луганського в період суддівства притягували до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження. Не минуло й року з моменту накладення дисциплінарного стягнення, як 5.06.2020 було відкрито ще одне дисциплінарне провадження — за скаргою поліцейського, в якій той посилається на затягування суддею розгляду справи за ст. 130 КУпАП (за його ж протоколом). Однак Луганський 26.03.2020 пішов у почесну відставку, яка, до речі, передбачає немалі виплати. На співбесіді він пояснив відставку сімейними обставинами: мовляв, із дисциплінарним провадженням проти нього це не пов’язано, а заяву він написав до відкриття провадження.

Також прикметно, що за час свого суддівства Луганський закрив на підставі спливу строків давності щонайменше 54 справи за 130 ст. КУпАП (нетверезе водіння). Бували дивні випадки, коли суддя не знаходив підстав для притягнення до відповідальності за невиконання водіями вимог про зупинку.

…Добрі новини полягають у тому, що навіть у цьому переліку немає очевидних представників «судової мафії», які намагаються потрапити у високі органи суддівського врядування, як це було раніше. Це вже свідчить про абсолютну іншу якість кадрів і процедур відбору. Проте ставки дуже високі — ця ВККС буквально обиратиме наступне покоління українських суддів. Тож репутація осіб, які прийматимуть такі системні кадрові рішення, не має викликати сумнівів. Вибрати є з кого: крім восьми зазначених вище кандидатів є 23 інших, переважна більшість яких або взагалі не мали, або спростували будь-які питання до них, та ще й продемонстрували високий рівень професійності.

Якщо не відкрити шлях для агентів змін на високі посади зараз, то чекати наступного вікна можливостей нам доведеться дуже і дуже довго. Сподіваємося, Вища рада правосуддя усвідомлює вагу вибору, який робитиме наступного тижня. Принаймні так це виглядає, судячи з їхніх рішень, які сприяють прозорості конкурсу, та заяв про готовність сформувати повний склад ВККС. Тож віримо, що й до вибору персонального складу ВККС вони підійдуть максимально відповідально і нарешті зроблять можливою побудову в Україні дійсно незалежного і професійного суду.