"Після перемоги в Україні піду воювати в Чечню": боєць закарпатської штурмової бригади мріє звільнити свою другу батьківщину

Сергій на позивний "Донбас" - кулеметник штормового підрозділу 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади. Чоловік живе в Україні з 2000 року, а з 2014 року служить в ЗСУ. Останні три роки Сергій служить в 128-й гірсько-штурмовій Закарпатській бригаді. Його історію розповіли на Facebook-сторінці Закарпатського легіону.

Сергій народився в інтернаціональній сім'ї: його мати - українка, а батько - чеченець. Він був польовим командиром у армії Джохара Дудаєва й загинув при обороні Грозного взимку 1995 року. Сергію тоді був лише рік, тож батька він знає лише по фото.

- У батька було ще п’ятеро братів, і всі вони воювали проти росіян у армії Дудаєва, - розповідає Сергій. - Вижив тільки один. Він пройшов першу й другу Чеченську війни, а пізніше переїхав із сім’єю в Україну. У 2014-му дядько пішов у добровольчий батальйон, воював за Україну і втратив ногу в боях за Донецький аеропорт. Я живу в Україні з 2000-го року, а з 2014 року, відколи Росія напала на Україну, - безперервно в ЗСУ.

Останні три роки Сергій служить у 128-й бригаді. Якийсь час служив у розвідці, але згодом перевівся в штурмовий підрозділ.

- Я боєць, люблю атаки, штурми, відкритий бій. Тому розвідка не для мене, я трохи інакше дивлюся на війну. Знаєте, що для мене тут найгірше? Чекати. Мені потрібен рух, лобові зіткнення. У нас тут багато таких хлопців, справжніх бійців, - і мобілізованих, і контрактників. Тому наш підрозділ вважається найкращим, - каже чоловік.

Також Сергій зізнається, що має молодшу двоюрідну сестру, котра теж служить на контракті в ЗСУ. Причому не на штабній, паперовій роботі, а реально воює.

- Я лише наполовину чеченець, а вона чистокровна, у неї й батько, й мама - чеченці, хоча вони давно живуть в Україні. Сестра теж вирішила піти в ЗСУ, вона служить оператором-навідником на БМП. Це не дівоча служба, вона дуже важка. Якщо в БМП заклинить гармату, розклинити її дуже важко навіть здоровим чоловікам. Але вона справляється, воює, тому що любить свою країну, - каже Сергій.

Чоловік каже, що після перемоги в Україні піде воювати на свою другу батьківщину - в Чечню. Він вірить, що Чечня підніметься, адже Дудаєв неодноразово говорив, що після України встане й Кавказ.

- Там дуже багато нормальних людей, патріотів своєї землі. Ті, що воюють тут на боці Росії, - приватна охорона Кадирова, їх дуже мало. Кадиров - найбільший колаборант на Кавказі, це ганчірка Путіна… Я стикався з кадирівцями в Мар’їнці у відкритих боях. У мене немає й не буде до них жодного жалю. Але кадирівці - це не вся Чечня, не весь Кавказ. Я знав Ісу Мунаєва, командира батальйону імені Джохара Дудаєва, він загинув у 2015 році при обороні Дебальцевого. Мунаєв - справжній чеченець. І таких багато…, каже Сергій.

Батько Сергія загинув у війні з росіянами, і четверо його братів. Діда Сергія, цивільну й беззбройну людину, вбили в кишлаку росіяни. Але він каже, що в Україні - не через кровну помсту. Він прийшов сюди, щоб захистити свою країну, свій народ. У тому числі свою сім’ю і майбутніх дітей.