The Guardian: Українських дітей крадуть і вивозять в Росію заради грошей

Дівчинка з Херсонщини розповіла виданню, як мама її подруги вивезла її в Росію, щоб оформити опікунство і отримати від російського уряду різні виплати.

Історії, які розповідали 15-річній Аліні - доньці Світлани Попової - коли вона жила під російською окупацією в Херсонській області, були покликані залякати її. Проросійська мати найкращої подруги дівчинки Євгенія обплутала її павутиною брехні. Жінка наполягала, щоб Аліна і її сім'я отримували продовольчу допомогу від нав'язаної Росією адміністрації. А коли українські війська увійшли до Херсона, вона переконувала, що українські солдати будуть карати всіх, хто контактував з росіянами.

Аліна Попова розповіла The Guardian, що вважала Євгенію своїм другом. Коли жінка запропонувала втекти в Росію заради «безпеки», налякана дівчина погодилася.

«Реальність виявилася набагато похмурішою. Євгенія розглядала догляд за Аліною як спосіб отримати гроші і кращу квартиру від соціальних служб у Росії. Перейшовши кордон, вона стала жорстокою», - пише видання.

Тисячі дітей були викрадені і вивезені в Росію з моменту повномасштабного вторгнення Москви в Україну в лютому минулого року. Аліна - одна з тих кількох сотень щасливчиків, яким пощастило повернутися додому після того, як її мати з допомогою волонтерів здійснила страшну і тяжку подорож в Росію, щоб відстояти свою справу перед соціальними службами країни.

За даними українського уряду, 16 226 дітей були депортовані в Росію, з яких 10 513 вдалося знайти, а трохи більше 300 - повернути додому. Дехто побоюється, що кількість зниклих безвісти може бути заниженою. Діти без супроводу дорослих (батьки частини з них загинули під час облоги Маріуполя) зникли в санкціонованій Кремлем системі, діяльність якої зараз розслідує Міжнародний кримінальний суд.

Досвід сім'ї Попових і інших людей, які поспілкувалися з The Guardian, проливає світло на ще один аспект вивезення українських дітей до Росії: як друзі і навіть родичі забирали їх з корисливих мотивів.

«Ця жінка збрехала Аліні. Вона сказала їй: «За те, що ти спілкувалася з російськими солдатами під час окупації і брала їжу і воду, після звільнення українські солдати будуть тебе катувати і вб'ють. Нам треба тікати, бо нам загрожує небезпека», - розповіла мама дівчинки Світлана Попова.

«Я сказала Аліні, що це все брехня, але вона повірила, вкрала своє свідоцтво про народження і поїхала з нею в жовтні минулого року за кілька тижнів до звільнення Херсона», - додала вона.

Розшукавши доньку через соціальні мережі, Світлана Попова дізналася, що Аліну вивезли в село за 1,5 тисячі кілометрів вглиб Росії. Коли мати зв’язалася зі своєю дитиною через Viber, Аліна плакала. Євгенія дізналася про контакт і після цього забрала у викраденої дівчинки телефон.

«Я так злякалася. Євгенія була такою доброзичливою, коли я була в Україні, але вона обдурила мене. Коли вона дізналася, що я розмовляю з матір'ю, вона розлютилася і вдарила мене. Вона була одержима грошима і тим, що вона могла отримати від влади за те, що доглядала за мною», - розповіла Аліна.

Для того, щоб повернути доньку, у Світлани був лише один варіант: їхати в Росію через Польщу і Білорусь, щоб звернутися до соціальних служб ворожої країни. Діставшись до регіону, куди вивезли її дитину, вона зробила офіційну заяву про те, що Аліна - її донька. Українка дізналася, що жінка, яка вкрала Аліну, відправила дівчинку в «реабілітаційний центр» за 80 кілометрів звідти, щоб сховати її, поки тривав процес усиновлення.

«Це звучить дивно, але влада була на моєму боці. Вони були розлючені, що вона вивезла Аліну на територію Росії. Але вони також сказали, що якби я прийшла на чотири дні пізніше, жінка зробила б Аліні російське посвідчення особи. Тоді вона була б росіянкою, і вони б нічого не змогли зробити», - розповідала Світлана.

Аліні і Світлані пощастило возз’єднатися. Але вони належать до крихітної меншості розірваних сімей, чиї діти змогли повернутися в Україну. Більшість родичів викрадених дітей не бажають говорити про це, побоюючись, що це може ускладнити зусилля з їхнього повернення. В одному з особливо гучних випадків групу викрадених українських дітей з Маріуполя показали на мітингу в Москві в лютому.

«Ми не знаємо точно, скільки дітей було викрадено», - сказав колишній дитячий омбудсмен Микола Кулеба, який зараз очолює рятувальну мережу «Врятуймо Україну», яка допомагає таким батькам, як Світлана.

«Це не лише діти без супроводу дорослих, яких відправляють до таборів у Росії, і діти, яких викрадають з інтернатів чи дитячих будинків. Ми не знаємо точно, про яку кількість йдеться. У деяких випадках ми говоримо про дітей, які опинилися на окупованих територіях, тоді як їхні сім’ї залишилася на підконтрольній Україні території, і ці сім’ї втратили зв'язок зі своїми дітьми. Тепер вони бояться, що більше ніколи їх не побачать. Також ми повинні говорити про дітей, які зараз перебувають у Росії, про яких ми нічого не знаємо. Дітей, чиї батьки були ув'язнені після того, як їх розділили у фільтраційних таборах, або чиї батьки загинули, зокрема, під час облоги Маріуполя. Нас найбільше турбують ті діти, які зникли безвісти на півроку і більше, яким російська влада підготувала свідоцтва про народження і паспорти і відправила їх у прийомні сім’ї», - сказав Кулеба.

Як і у випадку з Аліною, Кулеба сказав, що чув про інших українських дітей, яких вивозили заради фінансової вигоди.

«Один хлопчик, якого ми врятували з російської школи, розповів, що він був з іншим хлопчиком з Маріуполя, якого віддали в дуже бідну сім'ю алкоголіків. Його ігнорували, і він голодував кожного дня. На мою думку, це свідчить про те, що вони взяли його заради грошей на алкоголь», - сказав він.

Незважаючи на успіхи у репатріації українських дітей, Кулеба помітив «зміни на гірше» у ставленні російської влади.

«Вони розуміють, що кожен з цих випадків - це воєнний злочин, і все частіше намагаються заблокувати повернення. Вони все більше ускладнюють процес. І час працює проти цих дітей. Деякі з них походять з дуже вразливого середовища, і ми розуміємо, що на них легко впливати, особливо після шести місяців. У нас був випадок з хлопчиком, який після двох тижнів перебування у прийомній сім'ї не захотів повертатися. Його переконали, що українці зроблять йому боляче», - розповів Кулеба.