Відірвало ногу під Пісками, стікаючи кров’ю виповз до своїх: не здається й зараз, вчиться ходити на протезі

Лікарі не розуміють, як йому, важкопораненому, вдалося вижити тоді під Пісками. Звісно, можна говорити про мотивацію, про долю… Але ті, хто лікують Сергія уже понад рік говорять про неймовірну жагу до життя. Це вирізняє кожного пораненого, який, попри страшні рани і невтішні прогнози, таки встає на ноги.

Віддаючи належне своєму незламному пацієнту, пост про нього у соціальних мережах розмістило саме Міністерство охорони здоров’я.

Сергію 34. Він – гірничий інженер. Все життя працював на шахті, має 14 років підземного стажу. До 24 лютого жив спокійним життям, мав сім’ю.

Потім – велика війна…

Під Пісками довелося прийняти ближній бій. Але перед цим по наших вдарили з протитанкового гранатомету. Хлопців одразу накрило.  Сергій бачив, як один з побратимів був убитий,  другому відірвало кінцівки, а третього він не знайшов.

Тоді захисника зачепило осколками – граната розірвалася на відстані двох метрів. Від смерті врятував бронежилет.

– По нас не стріляли лише з авіації, – згадує Сергій.

Сам поранений він не міг залишити в окопі напівживого друга, почав потроху тягнути його  у бік своїх.

Зі зграї ворожих дронів сипались гранати. Одна таки влучила, Сергію відірвало ногу. А наприкінці з’явився ще й танк – аби добити тих, хто залишився.

Евакуюватись було неможливо, тому захисник вибирався самотужки, ніби з пекла, поповзом. Щоб не стекти кров’ю, наклав три турнікети. І отак, з усіма пораненнями та відірваною ногою, Сергій проповз близько кілометра.

У лікарні його знеболювали кожні дві, а потім кожні чотири години.

Перші чотири тижні Сергій майже не спав, не міг. Це був найважчий період.

Далі захисник потрапив до Рівненщини, де й зараз проходить реабілітацію. Його шлях був нелегким, проте, отримавши протез, завдяки своєму завзяттю і незламності боєць вже пробує ходити без милиць й щоденно бореться за життя.

Вдома на нього чекає улюблений спортивний байк. А ще він говорить про перемогу і мрії купити будинок біля річки десь на Київщині чи Вінниччині та відкрити власну справу.

Команда МОЗ дякує Сергію за службу та бажає воїну якнайшвидшого відновлення.

Фото: МОЗ