Памʼяті військовослужбовця Миколи «Сокола» Жидкова

Він пожертвував футбольною карʼєрою і захищав Україну

22-річний футболіст польського клубу «Венґжанка» Микола Жидков не зміг залишатися осторонь боротьби України проти Росії. Уродженець Кропивницького залишив свою команду з сьомої ліги Польщі восени 2022 року і повернувся на Батьківщину.

«Вийшовши на поле, він до останнього подиху боровся за перемогу своєї команди, а коли справа дійшла до боротьби за свободу своєї країни, він пожертвував тим, що могла мати людина в такому юному віці – власним життям. Тебе не вистачатиме. Ніколи не забудемо», – йдеться у повідомленні польського клубу.

Жидков допомагав Україні боротися дистанційно, але не міг цим повністю задовольнитися. Микола хотів власноруч допомогти захистити свою землю.

«Раніше я по-різному допомагав, але тепер цього недостатньо. Якщо ми хочемо жити у вільній країні, то повинні віддати щось більше від себе. Я все одно довго тягнув з цим рішенням, тому що деякі воюють вже 9 місяців. Мені потрібно було вирішити певні питання перед тим, як їхати в Україну. Чи боюся я? Зараз ні. Але коли поїду, напевно, буде страшно», – пояснював логіку свого рішення Микола Жидков, як передає Zaxid.net.

Про рішення свого підопічного доєднатися до ЗСУ в клубі знали і підтримали хлопця. Після останнього матчу Жидкова восени минулого року українцю влаштували коридор пошани.

«Мікі» був дуже гарним, ввічливим і порядним хлопчиною. Не було людини, яка б його знала і не відчувала до нього симпатії», – йшлося в повідомленні польського клубу про загибель Миколи.

Бойовий характер Микола проявив змалечку, вже з чотирьох років займаючись карате, здобуваючи спортивні перемоги на змаганнях обласного, всеукраїнського рівнів…

На війні Жидков був старшим оператором вогнеметника групи ССО.

Свій останній матч боєць спеціального призначення «Сокіл» прийняв 1-го червня на Бахмутському напрямку.

Поховали Миколу Жидкова 6-го червня на Алеї Героїв у Кропивницькому.

Фото й відео: Мінмолодьспорту, Цензор, Суспільне, а також Михайла Савельєва та В'ячеслава Гурського