Конфлікт інтересів між агросектором та транспортним сектором. Чи є рішення?

Переорієнтація аграріїв на внутрішній ринок замість експорту рятує їх від збитків, проте позбавляє залізницю групи високорентабельних вантажів і відповідно, ресурсів для існування. Комбінація цих чинників формує ризики, що Україна втратить експортний потенціал в аграрній ніші, а її залізнична інфраструктура занепадатиме і не буде спроможна забезпечити повоєнне відновлення економіки.

Уникнути цих наслідків можливо за умов, що Кабмін визнає наявність конфлікту інтересів між аграрним та транспортно-логістичним секторами та координуватиме їх взаємовідносини.

Між агросектором та транспортним сектором є конфлікт інтересів, коли одна галузь прагне максимально заробити на труднощах іншої

Торік залізнична логістика залишила аграріїв без прибутків. Сьогодні ціновий маятник хитнувся в протилежний бік, і аграрії залишають залізничний транспорт без вантажів, а значить, без роботи. Залишати взаємини агросектору й логістики чи то «вільному», чи то дикому ринку — катастрофічна помилка! Це взаємозалежні галузі, які неспроможні між собою домовитися. Для цього й створена держава, яка не дозволяє галузям послаблювати одна одну. Коли певне явище несе ризики економічних шоків, далекоглядні уряди вживають таких заходів, що упереджують шоки або помʼякшують їх наслідки. Якщо несеться ціновий маятник і руйнує все на своєму шляху, уряд має зробити середовище більш вʼязким, щоб рух маятника загальмувався. Як, скажімо, вчиняє НБУ для стабільності національної валюти. Галузеві міністерства не повинні обмежуватись констатацією труднощів чи відчайдушним пошуком коштів на порятунок спершу фермерів, потім «Укрзалізниці». Уряд має повернутися до своєї функції: бути медіатором й координатором ринку та провайдером економічної політики держави.