Мільярд гривень на вітер: як путінський генерал втратив "запасний аеродром" під Полтавою
Мільярд гривень на вітер: як путінський генерал втратив "запасний аеродром" під Полтавою

Мільярд гривень на вітер: як путінський генерал втратив "запасний аеродром" під Полтавою

Подробиці гучного викриття, яке могло статися набагато раніше, і який стосунок має до цього скандальний екснардеп Ілля Кива

Служба безпеки України 21 серпня повідомила про арешт майна російського генералаВалерія Капашина на суму понад 1 млрд гривень. Серед арештованого – розкішний маєток родини Капашина в приміському селі Терешки, готелі та ресторани преміумкласу, а також офісні й торговельно-розважальні центри загальною площею майже 30 тис. м².

Заблоковане майно Капашина було оформлено на його доньку та зятя, Оксану та Лева Вериг, котрі напередодні повномасштабного вторгнення рф виїхали з Полтави в росію й отримали громадянство країни-агресорки.

Який тесть, такий і зять

Дуже довго, понад двадцять років, родина Капашиних-Вериг за підтримки місцевої влади будувала в Полтаві власну імперію. Торговий центр у підземному переході "Злато місто", ресторани "Каштанова алея", "Раффінато", "Козачка", кафе-бар "Європа", бар "Нега", готель "Алея гранд", спа-салон "Лотос", офісні центри по Гоголя, 12, Європейській, 2 та 21… Вишукано і дорого. Причому великі гроші, які родина інвестувала в будівництво, дозволяли їй "удосконалювати" пам’ятки архітектури, робити сучасні надбудови над старовинними будівлями в історичному центрі міста, ламати старі й зводити нові в найпрестижніших місцях.

Громадськість намагалася завадити добудові бізнес-центру до Будинку губернських присутніх місць (в ньому з 1952 року розміщується міська рада), зведеного 1810 року і який входить до комплексу ансамблю Круглої площі. Але громадськість так і залишилась при своїх інтересах, а влада й бізнес — при своїх.

Прибудова до міськради

Не секрет, крутий на ті часи полтавський бізнесмен Лев Верига, котрий будував і здавав в оренду об’єкти нерухомості, розпоряджався коштами московського тестя, який з квітня 2001 року обіймає посаду начальника Федерального управління з безпечного зберігання та знищення хімічної зброї. Причому колообіг грошима між ними тривав, попри те, що росія вела війну проти України. Одне слово, родичі продовжували будувати власний добробут на крові.

Валерій Капашин обіймає посаду начальника Федерального управління з безпечного зберігання та знищення хімічної зброї

Свої пророросійські настрої, які підживлювалися великою кількістю нетрудових рублів, Лев Верига ніколи не приховував. Так, приміром, незадовго до Революції Гідності він збирався профінансувати відновлення первісного вигляду пам'ятника коменданту Полтавської фортеці Олексію Келіну. У первозданному вигляді пам'ятник був увінчаний величезним двоголовим орлом.

Пам'ятник коменданту Полтавської фортеці Олексію Келіну

Торік експертна рада Мінкульту рекомендувала демонтувати та прибрати з публічного простору цей пам’ятник як такий, що встановлений у часи російської імперії та пов’язаний з перемогою московського царства у Полтавській битві. Тоді громадськість Полтави не допустила відновлення на постаменті символу "русского міра". Однією з причин обурення людей стала інформація, що справжнім спонсором проєкту є не Верига, а його тесть — генерал армії рф.

"Це не остання фігура в росії. Звідти через Капашина до місцевої влади надійшло замовлення на встановлення двоголового орла в Полтаві", — заявляв ще тоді член Полтавського міськвиконкому, правозахисник Василь Ковальчук.

Однак відповідні служби цього не чули, а тодішній голова міськради Олександр Мамай, також великий прихильник "русского міра", усіляко сприяв бізнесу Вериг. Лев Орестович неодноразово отримував з рук Олександра Федоровича почесні грамоти як кращий підприємець міста.

Олександр Мамай нагороджує зятя Капашина Льва Веригу

За сприяння Мамая він, як один з найбільших інвесторів ввійшов до складу Полтавського міськвиконкому, а також до ради підприємців міста. Його ж брат, Ігор Верига, за каденції попереднього полтавського мера Андрія Матковського керував транспортним відділом, а за першої каденції Олександра Мамая очолював управління з питань звернень громадян, організаційної роботи та спільних питань.

Оксана Верига, дружина Лева, була зареєстрована як фізична особа-підприємець і займалась різними видами торгівлі. Вона також і досі є власницею ТОВ "Весо", офіс якого знаходиться в офісному центрі, прибудованому до міської ради. У класифікаторі видів економічної діяльності (КВЕД) цього товариства записано, що основним видом його діяльності є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. А додатковим — постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.

Так от, громадський активіст Ігор Головатий на своїй сторінці у Facebook оприлюднив інформацію, яка підтверджується закупівлями на Prozorro, що у грудні 22-го року (!) міська рада, на чолі якої тоді стояв Олександр Мамай, купила у "Весо" теплової енергії на суму 195 тисяч гривень.

"Як таке може бути в країні, яка потопає в крові, щоб орган місцевого самоврядування платив за теплову енергію родині генерала країни-загарбника? Коли орган місцевого самоврядування в центрі воюючої країни платить кошти родині генерала рф, то, за логікою речей, він частково є спонсором держави-терориста. Так же виходить? Така влада вже давно повинна сидіти в буцигарні за колаборціонізм", — емоційно висловлюється Ігор Головатий.

Охорона для мінізоопарку й коштовних аксесуарів з імперською символікою

І лише у квітні 2022 року в рамках розслідування держзради сумнозвісного Іллі Киви, який народився і провертав свої темні справи у Полтаві, Державне бюро розслідувань виявило майно генерала Капашина, яке він незаконно відмивав через бізнес-партнера екснардепа, тобто через… Лева Веригу. За даними ДБР, "оборудки з необґрунтованими активами здійснювались через ланцюг підконтрольних комерційних структур, під виглядом ведення законної фінансово-господарської діяльності".

Тоді ж силовики навідалися з обшуком в заміський маєток російського генерала, зареєстрований на його доньку Оксану Веригу. І були вражені побаченим. По-перше, щоб потрапити на "запасний аеродром" Валерія Капашина, слід було пройти "фейс-контроль" на трьох (!) контрольно-пропускних пунктах з озброєною автоматами охороною. Сам маєток, обнесений високим цегляним муром, займає кілька гектарів, на яких розмістилися приватний мінізоопарк з хижаками (зокрема, там жили лев і рись), закритий 25-метровий басейн, автопарк із чотирьох розкішних автомобілів і, власне, житловий будинок площею 650 м².

Маєток генерала Капашина був зараєстрований на його доньку

Місцеві жителі розповідають, що під час будівництва маєтку генерал армії рф особисто контролював процес. Розкішні кімнати будинку були буквально нашпиговані коштовними аксесуарами. Судячи з офіційних фото, Валерій Капашин зберігав у заміському будинку не лише офіцерську форму російського зразка та численні державні нагороди за "вірність батьківщині", а й дорогоцінні годинники з імперською символікою, гравюру в рамці із зображенням російського герба, нагородну зброю, оздоблену коштовним камінням, пропагандистську літературу тощо.

Зброя, оздоблена коштовним камінням
Годинники з імперською символікою
Офіцерська форма російського зразка

Нині, як зазначає СБУ, на цей будинок накладено арешт. Загалом до списку заблокованих активів внесено понад 20 комерційних об’єктів, понад 3 тис. квадратних метрів житлової нерухомості та 17 земельних ділянок на Полтавщині. Частина родинного бізнесу Капашина-Вериг ще до цього була закрита чи законсервована. Тепер усе це багатство перейде у власність держави — наразі вирішується питання щодо подальшої націоналізації на користь України всього арештованого майна фігурантів кримінального провадження.

Націоналізований маєток — для ветеранів

Валерій Капашин не випадково будував "запасний аеродром" на Полтавщині. Адже у селі Рунівщина, за кілька кілометрів від обласного центру, він народився 26 вересня 1950 року. Закінчивши місцеву школу на "4" і "5" (до речі, улюбленим предметом майбутнього генерала була хімія), за рознарядкою від військкомату вступив до Саратовського військового училища хімзахисту, яке закінчив з відзнакою. Вищу освіту здобув у Харківському державному університеті ім. М. Горького. Отримавши лейтенантське звання, став командиром навчального взводу і майже одразу зробив свій підрозділ теж відмінним. Достроково отримав звання старшого лейтенанта і капітана. Служив у військах радіаційного, хімічного й біологічного захисту. Командував полком під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

2001 року генерал-лейтенант Капашин призначений начальником Федерального управління з безпечного зберігання та знищення хімічної зброї. 27 вересня 2017 року взяв участь у церемонії знищення останнього хімічного боєприпасу в російській федерації на об’єкті "Кізнер", доповів про завершення ліквідації хімзброї президенту володимиру путіну.

Нагорода за користь отєчєству

Як зазначає СБУ, триває розслідування у межах кримінального провадження, розпочатого слідчими Служби безпеки за кількома статтями Кримінального кодексу України: ч. 4 ст. 111-1 (провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора); ст. 111-2 (пособництво державі-агресору); ч. 3 ст. 258-5 (фінансування тероризму).

Найбільша відповідальність у цьому провадженні передбачена за колабораційну діяльність, а саме, за економічну співпрацю з країною-агресором. Нею передбачено позбавлення волі на строк від 10 до 15 років.

Найбільше націоналізації майна Капашина-Вериг чекають у Терешківській громаді. І вже мають плани щодо його використання.

— Ми розмістили б у будинку обласний реабілітаційний центр для захисників, — каже "Телеграфу" голова громади Віталій Турпітько. — Там дуже гарне місце, поряд річка.

Володимир Петрович розповідає, що земля у власність доньки путінського генерала була виділена давно. Але він не пам’ятає, щоб родина постійно мешкала у маєтку. Просто, вважає, люди мали гроші й вкладали їх у нерухомість заради задоволення власних амбіцій. До повномасштабної війни, окрім охорони, в будинку проживала хатня робітниця, яка стежила за господарством. А коли почався наплив біженців, місцева влада за сприяння тероборонівців заселила в нього три родини з дітьми.

— Звісно, охоронці перегородили нам шлях, — пригадує Віталій Турпітько. — Вони кудись зателефонували, а за кілька хвилин я отримав дзвінок з Полтави від одного високопосадовця (не хочу його називати) з проханням не чіпати приватної власності. На що я відповів, що громада вичерпала вільний житловий фонд для внутрішньо переміщених осіб, а водночас такі хороми стоять пусткою. Зрештою, з моїми аргументами погодилися. Тепер будинок знову порожній. Але, сподіваюсь, з часом він перейде у власність громади й послугує нашим захисникам.

А мене чомусь не полишає думка: якби російсько-українська війна не перейшла у гарячу фазу й зрадник Ілля Кива не накивав п’ятами у москву, а колишнього голову міської ради Полтави Олександра Мамая не засудили за корупцію, то державні структури, що мають виявляти колаборантів і злочинців, які сприяють окупантам, так і не отримали б "доступу" до цих об’єктів? І нерухоме майно, надбане російським генералом та його близькими родичами в самісінькому центрі України, продовжувало б приносити цим кровопивцям прибутки, на які вони спонсорували б далі країну-агресорку?

Фото СБУ

Теги за темою
СБУ Полтава
Джерело матеріала
loader