Посіпаки наркокартелю «Хімпром» погрожують журналістам: звідки у бандитів, пов’язаних із Росією, персональні даних громадян України?

Про це пише портал Антикор. Публікуємо матеріал без коментарів та ремарок. Редакція не несе відповідальності та не перевіряє дані, надані та опубліковані сторонніми інформаційними ресурсами.

За словами журналіста, йому написали невідомі з погрозами та вимогою зняти матеріали про діяльність наркосиндикату, відомого під назвою «Хімпром» та його так звану «королеву» Карину Койнаш:

Для того, щоб погрози були реальнішими, Бондаренку надіслали повне досьє на нього та на журналіста порталу «Антикор», якого представники «Хімпрому» вважають причетним до публікацій. Ці досьє містять повний перелік особистих даних, які можна отримати лише співробітникам силових органів, та й то – виключно після відповідного рішення суду.

Це в теорії. А на практиці виходить, що люди, замішані в організації масштабного виробництва та продажу синтетичних наркотиків, яких до того ж пов’язують зі спецслужбами Росії, вільно оперують персональними даними українських громадян та мають повне досьє на них, які містять повні паспортні дані, ідентифікаційні коди, перелік власності, номери та марки авто, адреси, повні дані родичів, в тому числі – малолітніх дітей і літніх батьків.

Для того, щоб Бондаренко сприйняв погрози серйозно, йому нагадали долю Михайла Маймана, який мав необережність вступити в конфлікт із «Хімпромом»:

Скрін вище – із минулорічної статті про «Хімпром» та його основні схеми й учасників, однак після того, як Майман (або Помагайбо) оприлюднив ці схеми, його жорстко «прийняли» чи то співробітники СБУ, чи то ДСР, після чого Майман на деякий час пропав. Де він був і що з ним робили – достеменно невідомо, однак ходять уперті чутки, що після затримання українськими силовиками Майман-Помагайбо опинився у руках представників «Хімпрому», після чого різко втратив позиції в кримінальній ієрархії України.

Наскільки ці чутки відповідають дійсності – невідомо, офіційно їх ніхто так і не підтвердив. Однак те, що Майман різко зняв претензії до «Хімпрому» - правда.

Щодо самого картелю «Хімпром», то це угрупування, за версією групи розслідувачів ElMocacino, яке вони оприлюднили на початку повномасштабної війни, створене російськими спецслужбами руками російських кримінальників, і направлене воно, в першу чергу, на підрив обороноздатності України:

Однією з ключових осіб у його керівництві називають Каріну Койнаш, матеріали про яку й вимагали знищити.

Однак у контексті погроз Бондаренку більшої уваги потребують дві інші людини, прізвища яких виникли в результаті переписки. Це – Олександр Олександрович Райський та Юрій Олексійович Захаров.

Саме вони є тими людьми, які займаються в Україні репутаційною чисткою осіб, причетних до створення та керівництва наркокартелю «Хімром». І це цікаво з кількох причин. Одна з них – те, що ні Райський, ні Захаров, за великим рахунком, нічого з себе не являють. Це – звичайні медіа-аферисти, професією яких є створення сайтів-одноденок та розміщення там компрометуючих матеріалів на бізнесменів та політиків, а потім начебто зачистка цих матеріалів за гроші.

Яку роль у цьому дуеті відіграє явний кримінальик Райський – можна здогадатися з його біографії:

Скоріш за все він - «силовий блок», тоді як Захаров – «мозковий центр». Правда, «мозковий центр» так собі, якщо пішов на відверте обслуговування наркоторговців. Однак, якщо взяти до уваги відомості, що і Райський, і Захаров давно завербовані російською ФСБ, то пазл складається.

Але тоді виникає дуже багато запитань до українських спецслужб, які мали б вже давно не просто зацікавитися діяльністю панів Райського та Захарова (не кажучи вже про «Хімпром»), а й арештувати їх усіх. Можна звісно, допустити, що ці пани (як і представники «Хімпрому») перебувають в оперативній розробці СБУ, і їхній арешт – «не на часі». Це, в принципі, було би до певної міри логічно.

Однак тоді до СБУ та інших силових органів України виникає низка неприємних запитань. І серед них – а як так виходить, що російські агенти з величезним кримінальним шлейфом отримують доступ до всіх баз даних українських громадян, які – принаймні так запевняють тримачі цих баз та розробники – є цілком закритими, захищеними від зламів та несанкціонованого втручання? Що було у випаду з журналістами, дані яких отримали кримінально-ФСБешні структури? Злам, несанкціоноване втручання, злив даних тими, хто має ці дані захищати?

Знаючи нашу країну та її чиновників (і силовиків у тому числі), можемо майже стовідсотково припустити – дані про журналістів панам Захарову і Райському були продані тими, хто має доступ до відповідних баз. Гроші дав «Хімпром», можливо – ФСБ, хоча особливої різниці немає. І тому є кілька очевидних запитань із цього приводу. Хто ті люди, які торгують конфіденційними даними направо і наліво? Які ще дані і кому вони продають? І які вже продали? І хто покупці? І де СБУ?

Усі ці питання зовсім не риторичні. Країна перебуває у стані війни, а захист її баз даних – чиста фікція, фантазія в головах урядовців і президента. Кого ще продали? Без двох журналістів країна житиме. А без льотчиків, розвідників, диверсантів, солдатів, наукової еліти, врешті, тих же політиків, які ухвалюють рішення? Без вищого командування армії? Якщо можна купити дані на Бондаренка, то хто сказав, що не можна купити їх на Залужного, Буданова, Малюка, Сирського? Усі вже забули вибухи під машинами наших розвідників і льотчиків у глибокому тилу? Полювання, яке ведуть російські спецслужби на тих, кого вважають ключовими персонами оборони України? Де вони беруть особисті дані про цих людей, ніхто не думав? Відповідь проста – їх продають ті, хто ці дані покликаний захищати. За скільки – неважливо. Бо якщо ти сьогодні продав українського журналіста за тисячу доларів, то завтра продаси головкома. Хай і за мільйон. Однак для головкома в тому різниці не буде. А армія залишиться обезголовленою.

Тому журналісти порталу Антикор звернулись до Служби безпеки України та Національної поліції з вимогою негайно почати розслідування інформації, оприлюдненої Ярославом Бондаренко про загрозу життю його та інших людей, на яких представники «Хімпрому» отримали повні досьє. Також вимагаємо з’ясувати канали продажу конфіденційних даних на громадян України та негайно перекрити ці канали, притягнувши винних до кримінальної відповідальності.