Пам’яті соліста балету, гранатометника Олександра Шаповала
Пам’яті соліста балету, гранатометника Олександра Шаповала

Пам’яті соліста балету, гранатометника Олександра Шаповала

Як у житті й професії він завжди був готовий підставити плече, так і, поклавши на плече гранатомет, став без вагань на захист Батьківщини

Рік тому, 12 вересня, на Донецькому напрямку біля Майорська загинув гранатометник Олександр Шаповал - Заслужений артист України, соліст балету Національної опери України імені Тараса Шевченка, викладач дуетно-класичного танцю Київського державного професійного хореографічного коледжу.

Пам’яті соліста балету, гранатометника Олександра Шаповала - Фото 1
Упродовж 28 сезонів на сцені головного театру опери і балету країни Олександр виконав понад 30 партій класичного, національного і сучасного репертуару. На сцені перевтілювався у Вакулу у «Вечорах на хуторі біля Диканьки», Маестро - у «Каприсах долі», Того, що греблі рве – у «Лісовій пісні». Виконував партії у балетах «Дон Кіхот», «Юлій Цезар», «Дама з камеліями» й багатьох інших. За рік до повномасштабного вторгнення Росії в Україну, після завершення танцювальної кар’єри, став викладачем.

У перші дні після 24 лютого 2022 року чоловік записався до територіальної оборони і захищав Лівий берег Києва. У квітні добровольцем пішов у ЗСУ, став гранатометником.

Пам’яті соліста балету, гранатометника Олександра Шаповала - Фото 2

Олександр народився 9 лютого 1975 року у столиці. Закінчивши 1993 року Київське державне хореографічне училище, свою творчу кар’єру розпочав як артист Київського театру класичного балету. Був лауреатом Міжнародного конкурсу артистів балету імені Сержа Лифаря. Від 1994-го, з перших днів роботи в Національній опері України імені Тараса Шевченка, одразу ж став граційним улюбленцем глядачів. Щоразу демонстрував бездоганну майстерність. Кожен створений артистом образ на сцені запам’ятався глядачам характером і пластикою.

Смерть танцівника-гранатометника, який захищав Україну, вразила тисячі людей. Проникливу поезію «Пам’яті Олександра Шаповала» після загибелі митця написав Петро Мага, який теж служить у ЗСУ і проживає та узагальнює емоції у циклі "Вірші з окопів".

Вірш рік тому для випуску інформаційно-аналітичної програми "Насправді" інформагентства УКРІНФОРМ озвучив актор театру і кіно Олег Стальчук.

У скорботній поезії є слова:

Загинув у бою Артист,

погугліть… той… що Паганіні.

Той, що Маестро… і в «Кармен»,

Хлопчина київських околиць,

не богатир, не супермен,

гранатометник-доброволець.

Той, що над сценою літав,

Жив на долонях у фанатів,

і навіть зброю підіймав,

так ніжно, як партнерку Катю.

Партнерками Олександра Шаповала на балетній сцені були такі українські зірки, як Катерина Кухар, Тетяна Льозова і Христина Шишпор.

Пам’яті соліста балету, гранатометника Олександра Шаповала - Фото 3

 «З Олександром я почала працювати, коли він був уже досвідченим танцівником, - поділилася Тетяна Льозова. - Мені випала честь танцювати з ним Мавку в «Лісовій пісні». Він був не тільки чудовим солістом – чутливим, замріяним Лукашем, але й надзвичайним партнером! Під час репетицій ніколи не висловлював дебютантці ні тіні незадоволення. Коли щось не виходило, з лагідним гумором заспокоював, підказував, шукав зручні положення».

Тетяна Льозова акцентує, що Олександр ніколи нікого не ображав.

Пам’яті соліста балету, гранатометника Олександра Шаповала - Фото 4

І на нього неможливо було ображатися – така то світла була людина! «Найскладніші хореографічні моменти з ним завжди виходили впевнені й легкі, бо я завжди знала, що знаходжуся у надійних руках - чи то у «Даніелі», чи в «Майстрі й Маргариті». Я любила танцювати Марину у балеті «Грек Зорба» саме з Олександром Шаповалом: я йому вірила не тільки як партнеру, а й як герою – на мій погляд, він був найсвітлішим і найнаївнішим Джоном, таким, яким і повинен бути герой цього твору, який відчайдушно кидається у нерівний бій на захист свого кохання проти переважаючої агресивної юрби. Тільки Джон за сюжетом залишається живим, а Олександр, котрий без вагань став на захист рідної країни, загинув», - ділиться Заслужена артистка України.

Пам’яті соліста балету, гранатометника Олександра Шаповала - Фото 5

«Саша був, напевно, моїм улюбленим партнером, - розповідає Христина Шишпор. -  Коли я прийшла в театр, він вже був солістом. Для артистки, яка тільки починає свій шлях на сцені, дуже важливі впевненість і чуйне ставлення партнера. Сильний, гарний, надійний. Завжди пам’ятатиму роботу над кожною роллю – від «Даніели» до «Кармен-сюїти».

Христина з Олександром танцювали у його бенефісній виставі прощання зі сценою 26 червня 2021 року. Танцівник вважав, що на сцені зробив усе, що міг, і настав час зосередитися на вихованні майбутніх артистів.

«Усі, хто знав Олександра Шаповала, чи не головною його рисою назвуть саме надійність, -  констатує Народна артистка України Христина Шишпор. - Тому й не дивно, що як в житті й професії він завжди був готовий підставити плече,  - так і, поклавши на плече гранатомет, на захист Батьківщини у важкий час він став без вагань! Герой на сцені, Герой у житті й смерті!»

Пам’яті соліста балету, гранатометника Олександра Шаповала - Фото 6

«Від самого початку російського вторгнення Сашко першою справою відправив сім’ю – дружину і двох дітей – у безпечне місце, а сам взявся до зброї. Він був романтиком, але не наївним, - розповідає Юрій Коробчевський, який із Олександром Шаповалом разом вчився у хореографічному училищі. - Пройшов серйозну підготовку, вивчився на гранатометника. Але доля є доля – у надто гарячу точку він потрапив, і невблаганна ворожа міна розірвалася прямо біля нього, забравши у мене друга, батька й чоловіка у сім’ї, улюбленого артиста у шанувальників, гарного педагога в учнів».

Пам’яті соліста балету, гранатометника Олександра Шаповала - Фото 7
Пам’яті соліста балету, гранатометника Олександра Шаповала - Фото 8

«Олександр Шаповал був великою творчою особистістю, для нього не існувало «маленьких» партій – як справжній артист він творив яскраві сценічні образи, які назавжди запам’яталися шанувальникам балету, - підкреслює Лариса Тарасенко з Національної опери України. -  До того ж він був бездоганним партнером на сцені, добрим товаришем у колективі. Його романтично-піднесені герої несли світло краси, натхненність, віру в життя. Майстерність артиста високо цінували в багатьох країнах світу».

«Моя історія – про дружбу. Ми з Сашком усі роки від першого знайомства в театрі були в одній гримерці, часто танцювали в одних виставах, дружили сім’ями, - розповідає Максим Мотков. - Мій син і його дочка народилися в один день. Для мого сина Сашко був наставником, тренером, кумиром. Якось ми фантазували, що б кожен із нас зробив, якби заробив мільйон. І от він каже, що якби мав такі гроші, то купив би усім друзям квартири в одному будинку, аби завжди бути поруч, аби жити однією сім’єю. Він був щирим у своїх почуттях, завжди готовим прийти на допомогу, підтримати, вислухати. Непоправна втрата. У серцях і пам’яті друзів він житиме вічно! А його сім’я – наша спільна турбота».

Вічна шана і слава Герою!

Фото і матеріали: Укрінформ, Національна опера України і з мережі Meta

Джерело матеріала
loader
loader