Чинний закон "Про свободу совісті і релігійні організації" зобов’язує церкву з центром у країні-агресорі перейменуватися, але…
Верховна Рада нарешті зробила крок до ліквідації підконтрольних росії церковних структур в Україні. В першому читанні нардепи ухвалили урядовий законопроект №8371, згідно з яким забороняється діяльність релігійних організацій з центрами впливу в країні-агресорі. Самі нардепи, які майже рік не виносили в сесійну залу цей законопроект, назвали своє голосування "історичним", але чи направду таким воно є?
Очевидно, що заборона промосковських релігійних організацій передусім стосується УПЦ МП. Та навіть, якщо депутати остаточно проголосують за законопроект, а президент його підпише, є великі сумніви, що Московський патріархат так просто згорне свою діяльність в Україні, або ж взагалі відчує бодай-якісь наслідки.
Чому "історичне" рішення для депутатів виявилось комариним укусом для МП, досліджував "Телеграф".
Геть від Москви
Коротенький екскурс в історію питання: 1 грудня 2022 року РНБО доручає Кабміну розробити законопроект "щодо унеможливлення діяльності в Україні афілійованих із центрами впливу в Російській Федерації релігійних організацій". Вже 19 січня 2023 року уряд реєструє такий законопроект в парламенті, і він успішно "зимує", переживає весну, літо… Були й інші, подібні до урядового, законопроекти, покликані заборонити промосковську церкву в Україні, але нардепи обережно оминали їх своєю увагою (через прибічників УПЦ МП в самому парламенті, як запевняла опозиція).
Та ситуація змінилася: 19 жовтня законопроект 8371 пройшов перше читання. Як він працюватиме?
Пояснюємо: визначати, яка релігійна організація афілійована з центрами впливу в країні-агресорі, а яка — ні, буде релігієзнавча експертиза Держслужби з етнополітики і свободи совісті (ДЕСС). Стосовно УПЦ МП таку експертизу провели ще в січні. Фахові експерти та науковці проаналізували статут УПЦ МП на предмет зв’язку з Москвою та РПЦ. І не важко здогадатися, яких висновків дійшли релігієзнавці.
ДЕСС навіть видала припис, що повинна зробити УПЦ МП, аби усунути порушення і реально розірвати зв'язок з РПЦ. І що? І нічого! Висновок релігієзнавчої експертизи і приписи ДЕСС залишилися добрими побажаннями. А якби законопроект 8371 вже працював, висновок ДЕСС про дружбу УПЦ МП з москвою і невиконання припису про усунення порушень були б підставами для звернення в суд і припинення діяльності релігійної організації.
І що б це дало? Ось тут і починається найцікавіше.
"Гавкає", але не "кусає"
По-перше, хоч законопроект і забороняє діяльність промосковських релігійних організацій за рішенням суду, жодних санкції за те, що такі організації і далі будуть існувати попри рішення суду, не передбачено. Це як з подвійним громадянством: Конституція забороняє, але де-факто відповідальності жодної.
Ба більше, чинний закон "Про свободу совісті і релігійні організації" вже зараз зобов’язує церкву з центром у країні-агресорі перейменуватися і відображати таку приналежність у своїй назві. Та УПЦ цього не робить, бо ж відповідальності за порушення просто не існує.
"Державні адміністрації на місцях закон просто не виконують. Це означає, що вони порушують закон і нема реального бажання влади це робити. Якби таке бажання було, вони вже всіх би перейменували", — пояснює "Телеграфу" нардеп, член парламентського комітету з питань інформаційної політики Микола Княжицький.
"Основна проблема закону — імплементація. Ми бачили долю закону про перейменування, і як в УПЦ МП спокійно його обійшли. Вони не перейменувалися, і що їм зробила держава? Нічого", — додає релігієзнавиця Ірина Богачевська в коментарі "Телеграфу".
Реальна санкція, яка можлива унаслідок ухвалення законопроекту, це скасування юридичної реєстрації промосковської релігійної організації, бо ж не можна зареєструвати юрособу, якій закон в принципі відмовляє у праві на існування. Це все одно, що зареєструвати організоване злочинне угруповання. Така ситуація створить неабиякі проблеми для УПЦ МП, але, як показує практика, відсутність юридичної реєстрації не означає автоматичної ліквідації церкви.
"В Україні можна здійснювати релігійну діяльність і без реєстрації", — пояснює Богачевська.
Наприклад, 2019 року УПЦ (Київський патріархат) з юридичної точки зору припинила своє існування (це було необхідно для отримання Томосу), однак сама УПЦ КП так не вважає і її патріарх Філарет (Михайло Денисенко) і понині править служби в храмах і головує в Синоді.
Ясна річ, що без юридичної реєстрації за українським законодавством зможе прожити і Московський патріархат. Скоріш за все, доведеться залишити всі три лаври й отримати ризики в управлінні власним майном, але…
"Зараз почався дуже цікавий рух: УПЦ МП створюють громадські організації, фонди і на них переписують церковне майно. Особливо в Києві ця ініціатива набула значного масштабу", — каже релігієзнавиця Людмила Філіпович, коментуючи ситуацію "Телеграфу".
Тисячі щупальців
По-друге, хоча ДЕСС і визнала зв'язок УПЦ МП з Москвою, такої юридичної особи як "Українська православна церква" в Україні не існує. Як не існує, наприклад, єдиної юрособи "українська влада", а є окремі її складові: уряд, парламент, президент.
"За нашим законодавством, церква не є юридичною особою. Юридичною особою є окремі складові цієї церкви: парафії, монастирі, навчальні заклади, видавництва", — додає Філіпович.
Наприклад, ту ж Нижню лавру в Києві орендувала не церква як така, а окрема юрособа під керівництвом одіозного "Паші-Мерседеса" (митрополит Павло Лебідь).
А коли не існує промосковської церкви як єдиної юрособи, то щоб закрити філіал РПЦ, треба забороняти кожну пов’язану особу окремо.
"А юридичних осіб РПЦ в Україні понад 10 тисяч, — пояснює "Телеграфу" нардеп, член комітету з інформаційної політики Володимир Вятрович. — Відповідно має бути понад 10 тисяч рішень судів, а кожному рішенню повинна передувати експертиза ДЕСС, що додатково затримує процес. І не гарантовано, що цей процес закінчиться ліквідацією всіх структур РПЦ в Україні".
Другі комуністи
По-третє, закрити тисячі юросіб РПЦ на практиці майже нереально. Навіть якщо законопроект і запровадить механізм "експертиза — припис — суд — заборона", то на етапі судового розгляду можна застрягти на довгі роки. Наприклад, оскаржити висновки державної релігієзнавчої експертизи, яку УПЦ МП, звісно ж не визнає.
"Законопроект пропонує працювати окремо по кожній структурі, а це затягне час на роки, та і сама процедура роботи по структурі дуже довга: спочатку треба зробити релігієзнавчу експертизу, тоді релігійна організація може йти до суду, в свою чергу суд повинен призначити свою судову експертизу, а судових фахівців з релігійної експертизи не існує. Тобто вже на першому етапі вся ця історія загальмує", — запевняє Княжицький.
Або ще краще: поставити під сумнів виконання приписів ДЕСС.
"Припис не має обов’язкової до виконання юридичної сили. Це просто документ, який нічого не означає. Крім того, сам припис можна оскаржити в суді і взагалі не дійти до суду загальної юрисдикції. Та навіть якщо вони не будуть оскаржувати припис в суді загальної юрисдикції, то підуть у звичайний суд, який буде довго це розглядати, а потім апеляція, касація… В такий спосіб намагалися заборонити Комуністичну партію і це тривало з 2014 по 2022 рік. А це була тільки одна організація. А тепер уявіть, скільки ж років через суд будуть забороняти 10 тисяч організацій. Це буде вічність", — каже Микола Княжицький.
Наприклад, зараз як один з критеріїв розірвання зв’язків з Москвою, ДЕСС в своєму приписі вимагає від УПЦ МП надіслати листи в РПЦ про вихід духовенства зі складу Синоду Московського патріархату.
Та в УПЦ МП вважають, що в цьому нема потреби.
"Раніше в статуті УПЦ зберігалася норма, що її предстоятель має бути членом Синоду РПЦ. У новій редакції статуту ця норма відсутня. Це статутний документ. Тому його положення набагато значущі, аніж листи", — зазначав в інтерв’ю "Телеграфу" речник УПЦ МП митрополит Климент (Вечеря).
І бавитися в такі юридичні ігри можна скільки завгодно. В принципі УПЦ МП це вже робила, коли оскаржувала розірвання договору оренди Нижньої лаври на підставі висновків Мінкульту про неналежне користування майном. В УПЦ МП вважали, що вони-то якраз користувалися майном "належно". Конкретно по Києво-Печерській лаврі суд не дослухався аргументів УПЦ МП, та очевидно, що у 10 тисячах справ рішення будуть різні.
"Цей законопроект взагалі не дієвий. Відповідно до нього, щось заборонити в принципі практично неможливо. Це радше піар-проект, який не буде мати жодного ефекту", — резюмує Княжицький.
Не все ще втрачено
Тоді чому ж депутати проголосували за таку "плюшеву" заборону?
В опозиції запевняють: добре, що хоч щось проголосували взагалі.
"Поставити на голосування навіть цей, досить "м’який" законопроект, було дуже непросто. В останній момент керівники монобільшості раптом заявили, що не будуть його ставити на голосування, хоча на погоджувальній раді законопроект був внесений у порядок денний. Нам довелося пригрозити тим, що заблокуємо трибуну, причому блокувати трибуну були готові представники всіх партій, включно зі "Слугою народу", окрім ОПЗЖ", — каже Вятрович.
Чи могло бути інакше? Могло. Як вже було зазначено вище, окрім урядового законопроекту про заборону РПЦ в Україні, були й інші. Наприклад, законопроект 8221, який не просто встановлює заборону, а прописує конкретні санкції для проросійських релігійних організацій.
Та нардепи сподіваються, що правками до другого читання зможуть перекроїти вже те, що прийняли.
"Сподіваємось ми зможемо зробити цей законопроект більш ефективним, а не таким, що розтягне ліквідацію РПЦ в Україні на багато років", — резюмує Вятрович.
Старці в катакомбах
Втім, за словами експертів видання, хоч який би закон прийняли, УПЦ МП в тій чи іншій формі все одно продовжить існувати. Як люблять казати в самій УПЦ МП: "церква — це люди" і є безліч прикладів, коли послідовники Московського патріархату навіть після переходу релігійної громади до ПЦУ, йшли зі своїх храмів та осідали в гаражах, на квартирах або будували нові храми.
"Навіть в росії, в поліцейській державі, свідки Єгови, яких заборонили, нікуди не ділися. Вони пішли у підпілля", — каже Філіпович.
Річ у тім, що одним лише законом проблему вирішити неможливо. Та чи означає це, що нічого не потрібно робити? Звісно, що ні.
"Поза сумнівом, після прийняття закону вони нікуди не зникнуть, але це ще один крок на шляху до їхнього зникнення. Суттєвий крок. Для релігійних громад і священиків на місцях це прискорить процес переходу до ПЦУ. Що ж стосується ієрархів, то всі, хто хотів, вже перейшли. Питання, що будуть робити всі інші, на чолі з Онуфрієм (предстоятель УПЦ МП. — Ред.). Останнє, що вони зроблять — підуть на контакт з ПЦУ. Можливо, вони скажуть, що ледве не в катакомби підуть, як греко-католики свого часу. Та річ у тім, що ніхто їх репресувати не буде, як це було з греко-католиками. Тоді від кого вони підуть у підпілля? Від громадськості? Тоді це значно зменшить їхню паству. Вони опиняться в самоізоляції, а ніхто не хоче бути на маргінесі. Тому їм доведеться або домовлятися, або створювати свою структуру, дійсно незалежну від Москви", — резюмувала Ірина Богачевська.
Однак на даний момент шефу промосковської церкви в Україні — патріарху Московскому Кириллу (Володимиру Гундяєву) нема чого перейматися, бо українські нардепи з такими стараннями змогли "вичавити" з себе заборону лише про людське око.