Залишки планети, з якої утворився Місяць, можуть ховатися біля ядра Землі

Планета розміром з Марс «протаранила‎» Землю на початку формування Сонячної системи, а з її уламків згодом утворився Місяць.

Згідно з нині провідною теорією, Місяць утворився близько 4,5 млрд років тому, коли стародавня планета Тейя врізалася в Землю, яка на той час ще була «немовлям‎» і становила лише близько 85% від свого сучасного розміру. Зіткнення, як передбачається, розплавило б більшу частину обох планет, утворивши нову, більш громіздку Землю, а пил та каміння, викинуті на орбіту, об’єднались у нову сутність, яку ми нині називаємо Місяцем.

Попри те, що більшість вченим вважають сценарій зіткнення переконливим, деякі дослідники продовжують шукати докази на підтримку цієї теорії. Одна з міжнародних груп звернула увагу на два незвичні згустки, розміром з континент, приховані глибоко в мантії Землі, далеко під Африкою та Тихим океаном. Сутності, відомі як великі області з низькою швидкістю зсуву (LLVP), виявили сейсмологи, але їх походження так і не було з’ясовано.

Дослідники з Каліфорнійського технологічного інституту та Шанхайської астрономічної обсерваторії за допомогою комп’ютерного моделювання відтворили гігантські удари та конвекційні течії всередині Землі, щоб дослідити, який катаклізм міг призвести до утворення цих згустків.

Згідно з однією з симуляцій, зіткнення розплавило б верхню половину мантії Землі, дозволивши значному шматку Тейї, приблизно 10%, проникнути вглиб планети та поступово опуститися до ядра. Протягом наступних 4,5 мільярда років скеля рухалась через внутрішню конвекцію та зрештою сформувала знайдені сейсмологами згустки. Вони, як вважається, дещо щільніші за навколишню мантійну породу та знаходяться поблизу кордону з ядром Землі.

• Місяць містить набагато більше оксиду заліза порівняно з Землею, що свідчить про те, що й Тейя була багата цим матеріалом. Оскільки оксид заліза щільніший, ніж решта матеріалу мантії, цим можна пояснити, чому ці дві області так виділяються.

Для того, щоб підтвердити теорію, вченим знадобиться деяких запас місячного каміння, який можна отримати вже у найближчі роки у межах наступних місій до супутника Землі.

Стаття була опублікована 1 листопада в журналі Nature.

Джерело: Ars Technica, The Guardian