/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F130%2Fb985762e27b4b7a54498ad02ef7f4124.jpg)
Від гіперзвукових ракет до підводних безпілотників. Китай зробив прорив у військових технологіях, але все ще відстає від Заходу – The Economist
Сі Цзіньпін багато чому навчився на своїй першій роботі секретарем віце-прем'єра і міністра оборони Ген Бяо з 1979 по 1982 рік: він працював з секретними документами і брав участь у зустрічах на найвищому рівні, – пише британське видання The Economist. Він на власні очі бачив в якому стані знаходить армія Китаю. В'єтнам щойно завів війну з нею в глухий кут. Народна визвольна армія КНР (НВАК) все ще використовувала старі радянські технології озброєнь — подекуди ще з часів Другої світової війни. І незважаючи на те, що Китай встановив тоді дипломатичні відносини з Америкою, бос Сі Цзіньпіня Генг не зміг переконати США постачати КНР ракети та іншу летальну зброю під час свого візиту в 1980 році.
Втім, чотири десятиліття по тому, – наголошує The Economist, – Сі Цзіньпінь очолює країну, яка може розробляти і виробляти майже всі сучасні види озброєнь, які їй потрібні. Його переважно державна оборонна промисловість виробляє атомні підводні човни, винищувачі-невидимки і величезний арсенал ракет. Пентагон заявляє, що НВАК розгорнула гіперзвукову ракету середньої дальності, яка може літати на межі атмосфери і змінювати курс, щоб уникнути оборони супротивника. У 2021 році Китай також випробував версію більшої дальності, яка може одного дня доставити ядерний заряд на материкову частину Америки (Китай стверджує, що це був космічний корабель).
І все ж, констатує британський журнал, китайське озброєння все ще страждає від технічних недоліків, проблем з ланцюжком постачання і затримок у розробці. Десять великих державних компаній-виробників озброєнь перевантажені персоналом, погано управляються і схильні приховувати помилки. Прагнення залучити приватний сектор ще не принесло плодів. А щодо деяких ключових компонентів Китай все ще залежить від інших країн, надійність яких як постачальників викликає сумніви.
На думку The Economist, не сприяє КНР і корупція в цій сфері, яка зберігається попри всі зусилля Сі Цзіньпіня її викорінити. У 2016 році він створив новий департамент з розробки озброєнь та запровадив суворі правила щодо замовлення та їх випробування. Але в липні цього року цей департамент визнав, що хабарництво продовжує існувати. Деякі західні чиновники вважають, що з цим пов’язано зникнення у серпні генерала Лі Шанфу, який був звільнений з посади міністра оборони через 7 місяців після призначення. Він очолював згаданий вище Департамент розробки озброєнь з 2017 по 2022 рік.
російська рулетка. Китай не спромігся скопіювати найкраще
Ще до війни в Україні НВАК припускала, що вона не досягає своїх цілей в озброєнні, а військові видання часто повторювали твердження Сі Цзіньпіня про те, що Китай ще не має зброї для перемоги у високотехнологічній війні. Ці побоювання посилилися після того, як українські війська викрили недоліки російської зброї, якої Китай багато накупив і скопіював після запровадження західного ембарго на постачання зброї КНР через придушення продемократичних протестувальників у 1989 році.
Особливе занепокоєння Китаю викликає вразливість російських танків, бронемашин і військових кораблів до переносних ракетних комплексів і безпілотників. "Ми повинні негайно внести відповідні вдосконалення в захист відповідної техніки, щоб мінімізувати бойові втрати", – цитує The Economist один з китайських журналів оборонної промисловості.
Сі Цзіньпінь також виглядає стурбованим американськими обмеженнями на експорт до Китаю мікросхем та інших технологій військового призначення. Звертаючись до офіцерів НВАК у березні, він сказав, що оборонна промисловість Китаю повинна більше зосереджуватися на інноваціях, самодостатності і "перемогах у війнах", – акцентує увагу британське впливове видання.
Тепер економічний спад може призвести до скорочення військових витрат в КНР, оскільки більша їх частина використовується для пільг для новобранців. "Ми все ще далекі від того, щоб зрівнятися з Америкою, – сказав в інтерв'ю The Economist полковник Чжан Чі з Національного університету оборони НВАК. – Наша найбільша проблема полягає в тому, що економіка Китаю потребує більшого розвитку. У нас просто немає на це грошей".
Проте The Economist радить ставитися до подібних заяв з обережністю. Військовий бюджет Китаю на 2023 рік становить 225 мільярдів доларів (порівняно з 817 мільярдами доларів США), але вважається, що він не включає такі ключові статті, як імпорт озброєнь. Китай також отримує більшу віддачу від своїх грошей завдяки меншим затратам на робочу силу та іншим витратам. Його шпигуни викрали багато іноземних військових технологій, а університети випускають набагато більше докторів наук у галузі науки, технологій, інженерії та математики, аніж американські.
За словами деяких експертів, – пише британський журнал, – це допомогло Китаю взяти на себе лідерство в дослідженнях у деяких високотехнологічних галузях, таких як гіперзвукова зброя і підводні безпілотні апарати. Але йому ще належить освоїти розробку і масове виробництво деяких старих технологій, які, як показала війна в Україні, все ще можуть відігравати ключову роль у будь-якому конфлікті в найближчому майбутньому. Особливою проблемою є двигуни.
The Economist наводить приклад китайських винищувачів-невидимок J-20, які вперше піднялися в повітря у 2011 році. Протягом багатьох років більшість з них використовували російські двигуни. До 2022 року він був замінений на китайський, ws-10, який є менш довговічним і має обмежену здатність до надзвукового польоту без використання форсажу. Це робить літак набагато помітніше – серйозна проблема, коли зенітні системи можуть зробити ці літаки майже непридатними для використання, як це сталося з росією в Україні.
Наприкінці червня цього року, зазначає The Economist, в китайських соціальних мережах з'явилися відеоматеріали з випробуванням того ж винищувача-невидимки з більш потужним, надійним і економічним китайським двигуном, відомим під назвою ws-15. Китайські експерти привітали це як прорив, а дехто припускав, що він вже серійно виробляється і може конкурувати з двигуном Pratt & Whitney на американському малопомітному винищувачі F-22 Raptor.
Натомість Чжан Юн з китайської корпорації Aero Engine Corporation, яка виробляє двигуни для військових літаків, трьома місяцями раніше висловився більш обережно. За його словами, "технологічні вузькі місця" на ws-15 були усунуті, але ланцюги постачання його компонентів потребують вдосконалення. Він також припустив, що Китай все ще імпортує 2% з приблизно 90 тисяч компонентів для старого двигуна ws-10.
Втім, навіть якщо новий двигун J-20 справді конкурує з двигуном літака F-22, Китай витратив багацько часу на розробку аналога двигуна, який почали розробляти у 1980-х роках і припинили виробляти у 2013 році. "Це повертає китайські двигуни прямо в кінець ХХ століття", – цитує The Economist фахівця з військової авіації з американського Центру стратегічних і міжнародних досліджень Джеремайю Гертлера. За його словами, розрив скорочується, але "розвиток двигунів на Заході пішов далі".
Експортні проблеми. Але розслаблятися не слід
Іншим викликом британське видання називає двигуни для флоту. Багато кораблів ВМС Китаю використовують українські, французькі або німецькі двигуни, виготовлені за ліцензією в Китаї. Кілька китайських дизель-електричних підводних човнів також використовують німецькі двигуни, в той час як атомні моделі, як вважається, значною мірою покладаються на російські технології.
За даними Стокгольмського міжнародного інституту дослідження проблем миру, який відстежує світову торгівлю зброєю, на морські та авіаційні двигуни припадало понад 55% китайського імпорту озброєнь у період з 2017 по 2022 рік. Це викликало занепокоєння у НВАК ще до війни в Україні. "У певних сферах ми все ще залежимо від іноземних постачальників, – писав у 2020 році дослідник НВАК Танг Гойонг, – і це створює ризики для майбутнього".
The Economist зауважує, що справедливо буде сказати, що майбутнє України як постачальника КНР знаходиться під питанням. росія може бути готова надати більш передові технології, враховуючи її зростаючу залежність від Китаю, але її здатність виконувати замовлення може бути теж під питанням. Європейські постачальники, тим часом, перебувають під зростаючим тиском США, які вимагають припинити постачання всього, що може знадобитися НВАК.
Це стало очевидним минулого року, коли Німеччина заблокувала експорт німецького двигуна для китайського підводного човна для Тайланду. Китай запропонував свій власний двигун, але Таїланд відмовився, заявивши, що двигун "не перевірений", що свідчить про те, що він ще не використовувався на підводному човні. Таїланд відправив експертів до Китаю для вивчення ситуації, але в жовтні відклав угоду і запропонував замість підводного вона купити китайський фрегат. Британське видання цитує експертку з військово-морських сил Німецького морського інституту Сару Кірхбергер, яка вважає, що ця сага вказує на "загадкове вузьке місце" в технологічних можливостях Китаю.
На думку The Economist, репутація Китаю як експортера озброєнь також постраждала від нещодавніх повідомлень про дефекти в обладнанні, проданому до таких країн, як Бангладеш, М'янма, Пакистан і Нігерія. Китай експортує не найкраще своє озброєння, але проблеми зачіпають і власне обладнання НВАК. Одне китайське дослідження військових БПЛА, проведене в 2020 році, показало, що дрони "часто не відповідають реальним бойовим потребам" через технічні несправності.
Виробники зброї в усьому світі сумно відомі своїми перевитратами, затримками і дефектами. Але проблеми Китаю вкорінені в його політиці та історії. Його оборонна промисловість була створена за зразком Радянського Союзу і зберігає багато схожих недоліків, в тому числі дуже роз'єднану структуру, породжену одержимістю секретністю, з чітким розподілом між дослідницькими і виробничими підрозділами, – наголошує видання.
Китайські оборонні науково-дослідні інститути також перебувають під сильним впливом централізованого планування, цитує The Economist Рена Чжена з Китайської академії інженерної фізики, яка допомагає розробляти ядерну зброю. Складна організація і сильне внутрішнє тертя роблять інститути "несумісними з сучасною метою досягнення швидких і якісних результатів проєкту". За словами видання, він також вказав на недостатній рівень оплати праці в секторі.
Втім, попереджає The Economist, ніщо з переліченого не завадило Китаю досягти величезних успіхів в оборонних технологіях за останні роки. І він зробить ще більше. Хоча темпи прогресу в усіх сферах не такі вражаючі, як про це говорять заголовки газет. Крім того, війна в Україні поставила перед Китаєм нові складні виклики. Сі Цзіньпінь каже, що хоче, щоб НВАК була "в основному" модернізована до 2035 року. На його думку, це все ще амбітна мета, – завершує статтю The Economist.
Джерело: The Economist

