Рецензія на фільм «Вбивця» / The Killer

У п’ятницю, 10 листопада, на Netflix відбулася прем’єра трилера Девіда Фінчера «Вбивця» із Майклом Фассбендером у головній ролі. Його сюжет заснований на однойменній серії графічних романів французького автора Алексіса «Маца» Нолента. У цій рецензії розповідаємо, що становить нова робота від знаменитого майстра жанру.

«Вбивця» / The Killer

Жанр неонуарний екшен-трилер
Режисер Девід Фінчер
У ролях Майкл Фассбендер, Тільда Свінтон, Чарльз Парнелл, Сала Бейкер, Софі Шарлотт
Прем’єра Netflix
Рік випуску 2023
Сайт IMDb

Тихий непримітний чоловік розташувався у приміщенні навпроти розкішного паризького готелю. Там він займається йогою, слухає постпанк, уминає бургери з найближчого McDonald’s, але здебільшого — просто нудиться. Та усі ці зусилля докладаються недарма, адже цей таємничий чоловік — високопрофесійний кілер, який очікує на свою ціль.

Як виявляється, професія безжального найманця — зовсім не безупинний екшен, а суцільна нудьга, розбавлена псевдофілософськими роздумами, яка, втім, щедро оплачується. Персонаж постійно повторює своє кредо вбивці («дотримуйся плану», «передбачай, не імпровізуй», «нікому не довіряй» тощо) та не проявляє жодних емоцій під час виконання замовлення.

Та ось настає вирішальний момент і та ідеальна мить, коли треба тиснути на спусковий гачок снайперської гвинтівки. Аж раптом на шляху до цілі з’являється неочікувана перешкода, а це означає, що місія провалена. Тож тепер невдачливому найманцю доведеться піти проти тих, хто його найняв.

Після виразно стилізованого «Манка» Девід Фінчер повертається до свого улюбленого жанру, завдяки якому він і здобув славу. Щоправда, тут не варто очікувати якогось одкровення у дусі «Семи» або ж «Бійцівського клуба»: режисер навіть не ставив перед собою завдання приголомшити глядача. «Вбивця» — звір дещо іншої породи та ніяких сюжетних потрясінь не передбачає.

Місцева зав’язка легко могла зійти за перший акт чергового бойовика, та з Фінчерером в якості постановника це малоймовірно. Він знімає неквапливе, але ідеально вивірене за ритмом та виразно стильне неонуарне кіно.

Чого вартують тільки фальшиві документи душогуба з іменами персонажів телевізійних проєктів минулого. Монотонне очікування жертви у першому акті виглядає до абсурдного кумедно. А маскування під німецького туриста у бежевому вбранні робить з безжального вбивці ходячий пластир.

Метання головного героя умовно нагадують рівні відеогри (Hitman?) — кожен з новою локацією та власним «босом». Ось кілеру доцільно переодягтися в прибиральника, щоб дістатися до цілі в Новому Орлеані. Ось він змушений приспати собаку в Сент-Пітерсбергу чи дістати ключ-картку в Чикаго, аби зустрітися з наступним ворогом. А от уже у Бікені вимагається не піддаватися на хитрощі однієї балакучої дамочки, «схожої на ватну паличку».

Така дивна характеристика дісталася героїні Тільди Свінтон, і саме вона, попри короткочасну появу, запам’ятовується найбільше серед інших «босів». Її розповідь про ведмедя і мисливця — без перебільшень один з найкращих моментів фільму.

Прекрасно вписався у свою роль і майже непохитний Майкл Фассбендер. Його кілер — десь трохи беземоційний Девід з «Прометея», а десь і сам Фінчер з його нездоровим перфекціонізмом.

Щобільше, герой скидається на типового представника споживацького суспільства: от вам вищезгаданий McDonald’s, а от — замовлення дрібничок на Amazon, а от і незамінний Apple Watch, щоб вимірювати пульс чи контролювати тривалість сну. Цікаво, як би на це відреагував Тайлер Дерден?

Фінчер проявляє суто прагматичний підхід, навіть певну відстороненість, через що його оповідь видається сухою та механістичною, як методи роботи основного персонажа. Та цей підхід йде на користь, враховуючи, що в результаті вийшов в міру напружений, достатньо захопливий трилер про кілера, котрий вперше у своєму житті не зміг. Що ж, часом таке трапляється з чоловіками, які зовсім не бережуть себе на роботі.