Зникненням ісландського моху у високогір'ї Карпат стурбовані вчені та місцеві екоактивісти. Масово його почали збирати років зо два тому – коли із Закарпаття проклали дорогу на Чорногорський масив. Ось цією дорогою вервечкою до хребта тягнуться вантажівки, на яких вивозиться карпатське золото – ісландський мох.
Кожен несе по 50-60 кг
Еко-активіст Василь Фіцак. Фото: особистий архів Василя Фіцака
Ісландський мох внесений до Зеленої книги – сюди вписуються не окремі рослини, а їхні групи, які потребують охорони. Але незабаром, на думку ексрятувальника, мешканця регіону та екоактивіста Василя Фіцака, мох має всі шанси перескочити на сторінки Червоної книги. Його безжально рвуть – і навіть не руками, а граблями, не звертаючи уваги, що разом з ним знищуються і сусідні червонокнижні рослини – супутники моху: комахи, що живуть під ним, та місця гніздування птахів, які більше сюди не повертаються. Під мохом і поруч вирує своє життя... Зокрема, зникають інші червонокнижні рослини - сон карпатський, рододендрони, та ж рута червона та інші рідкісні види, що локально тут ростуть. Ще одна проблема: збирачі прокладають стежки там, де їх ніколи не було, витоптуючи рідкісні рослини.
- Мох почали збирати ще шість-сім років тому, але тоді люди брали його для своїх потреб – цього, зрозуміло, ніхто їм не забороняв, - пояснює KP.UA активіст Василь Фіцак. – А коли звели дорогу, у високогір'я потягнулися браконьєри – саме так я їх називаю. Кожен із них несе вниз по 50-60 кг моху – це кілька мішків. Зривають цілі плантації. Він сухий, і навіть щоб набрати кілограм, його потрібно вирвати дуже багато. Це друге лихо у Карпатах після вирубки лісу.
Лишайники зустрічаються на висоті від 1500 метрів у різних місцях високогір'я Карпат. За словами Василя Фіцака, вони виконують дуже важливу гідрологічну функцію – вбирають вологу, таким чином регулюючи водосток. У місцях, де він масово викошений, починаються ерозійні процеси. Вода просто стікає вниз.
Лікувальний лишайник
Загалом, зазначає Василь Фіцак, ісландський мох тільки називається мохом, а насправді це лишайник, симбіоз гриба з водоростями. Його використовують з лікувальною метою, якщо є хвороби дихальних шляхів. З нього роблять сиропи або подрібнюють і запарюють окропом.
- Так гуцули його використовують, але якщо подивитися в ту ж Вікіпедію, то з моху зробили мало не панацею від усіх хвороб, - зітхає Василь. - Нібито допомагає від усього і навіть повертає чоловічу силу. Відповідно, створили попит… Я думаю, що багато моху також потрапляє за кордон, адже він потрібний в офіційній медицині.
Мох здають скупникам – вони його купують 80 гривень за кіло. Саме це і змушує людей обдирати високогір'я у Карпатах. Причому завдається шкода не тільки безпосередньо самими збирачами, що знищують рослини, які є тільки тут, а й вантажівками, джипами та іншим транспортом. "Їздунів" у Карпатах не люблять – як мінімум, вони руйнують дороги та стежки, перетворюючи ґрунтовки на траншеї. Під час дощів такі дороги стають не те що не проїзними, а навіть не прохідними для місцевих. Але такі речі відбуваються все частіше – все більше набирає обертів серед туристів використання у Карпатах джипів та квадроциклів.
– Десятки машин великої прохідності стоять на Чорногорському хребті, – продовжує Василь Фіцак. – Частина Чорногори – це Національний парк, де заборонено їздити, частина – Карпатський біосферний заповідник. Збирачі прориваються з технікою дедалі, вже заходять углиб на територію Нацпарку – адже в інших місцях уже все зібрано. Також залишають там сміття, яке могли б забрати з собою... Завдяки тому, що тепер є логістичний доступ, вони з'їжджаються цілими сім'ями. Нині це стало не контрольованим промислом. Наслідки будуть, м'яко скажімо, негативні… Картина дуже депресивна.
Місцеві жителі зітхають – державі варто було б подумати, як регулювати збір ісландського моху, доки він ще існує у Карпатах. Визначити, де саме його можна збирати і як – не вичісувати ж разом із ним все граблями?
У середньому один збирач забирає за «ходку» до 60 кг вантажу. Фото: facebook.com/serhiy.sapiha
Щоб мох виріс, потрібно 40 років
Проблема ще й у тому, що ісландський мох дуже повільно зростає – щоб лишайник досягнув десяти сантиметрів, потрібно років сорок. І це не перебільшення.
– Загалом екологія високогір'я дуже вразлива, а для її відновлення потрібні десятиліття, – пояснює Василь Фіцак. - Це не внизу: розорали землю, і вона відновилася через якийсь час. Тим більше, у нас війна, і ми втратили величезні території природно-заповідного фонду, національні парки, заповідні землі – сотні тисяч гектарів забруднені та знищені. В екологічному плані ми зазнали величезних збитків. І так хижацьки ставитися до природи, до перлин Карпат – це злочин. Ті, хто його вчиняє, мають нести кримінальну відповідальність.
Вихід місцеві бачать лише один – закрити дорогу на Чорногору із Закарпаття та не пускати транспорт. У цьому може допомогти громадськість та активісти.
Для того щоб виріс новий мох, потрібно до 40 років. Фото: facebook.com/serhiy.sapiha
Коментар експерта
Ігор Антахович, еколог:
- У нашому регіоні для ісландського моху існує величезна загроза, тому що його дуже мало, а росте він тільки на високогір'ї. Чому ісландський мох? Тому що він описаний і зустрічається в основному на півночі і багато його в Ісландії.
Винищувати його почали тому, що він зараз широко використовується у фармацевтичній промисловості як відхаркувальний засіб. Наш народ через невисокий фінансовий добробут намагається заробити будь-яким способом, і якщо є канал збуту – збирають, здають, заробляють на цьому гроші. Оскільки цей процес поки що ніяк не регулюється, то це величезна загроза для моху.
Будь-яка рослина – частина екосистеми. Сам ісландський мох створює досить щільний шар над землею, в якому мешкає маса комах та дрібних гризунів. Його знищення веде до зникнення цих видів, а також до ерозії ґрунту. Люди варварським способом його виривають шарами, відкривається зруйнований досить тонкий, буквально кілька міліметрів, шар родючого ґрунту, і за першої сильної зливи або танення снігу це все змивається - і залишається голий камінь. Йде різка зміна екологічної ситуації та біологічного шару. Це дуже погано.
Це цікаво!
Ісландський мох, або цетрарія ісландська, – вид лишайників заввишки до 10-15 см, які ростуть на ґрунті або на корі старих пнів у високогір'ї у країнах Європи, Азії, Африки та Австралії. Це улюблені ласощі північного оленя. Люди не гидують лишайником через його лікувальні властивості, які використовуються не тільки в медицині, а й у ветеринарії. Препарати з лишайника – це антисептичні, антибактеріальні засоби та антимікробні засоби, які застосовують у боротьбі зі стафілококами, стрептококами та іншими мікроорганізмами. Також ісландський мох застосовується за наявності виразок, опіків, інфікованих ран.
У народній медицині його використовують як протизапальний, протикашльовий та знеболюючий засіб. Має гіркий смак. Кажуть, що на початку XX століття, коли в Москві закінчувався запас продуктів, щоб заощадити борошно, його наполовину розбавляли перемеленим лишайником - з цієї суміші пекли хліб.