Рецензія на фільм «Голодні ігри. Балада про співочих птахів і змій» / The Hunger Games: The Ballad of Songbirds and Snakes

Серія «Голодні ігри» продовжує залишатися одним із найяскравіших представників жанру young adult, тобто дещо примітивних, але таких, що чіпляють і цікавих історій про «майже дорослих підлітків». На початку нульових ця своєрідна адаптація «Королівської битви» викликала справжній фурор і породила величезні армії фанатів. У 2023 році вогонь фанатської любові дещо вщух, але автори не забули про франшизу. Тому на екрани вийшов фільм-приквел «Голодні ігри. Балада про співочих птахів і змій», заснований на однойменній книзі. Розповідаємо в нашій рецензії, яким вийшло кіно.

«Голодні ігри. Балада про співочих птахів і змій» / The Hunger Games: The Ballad of Songbirds and Snakes

Жанр антиутопія
Режисер Френсіс Лоуренс
У ролях Том Блайт, Рейчел Зеглер, Джейсон Шварцман, Пітер Дінклейдж, Джош Андрес Рівера, Віола Девіс
Прем’єра кінотеатри
Рік виходу 2023
Сайт IMDb

Події «Балади про співочих птахів і змій» розгортаються за кілька десятків років до початку оригінальних «Голодних ігор». Відлуння війни ще живі в серцях багатьох, а окремі повстанські загони становлять серйозну загрозу для Капітолія. Молодий Коріолан Сноу (Том Блайт) відчайдушно намагається вижити серед лиску та лицемірства Капітолію, прагнучи відновити велич своїй родині. Заради цього він стає ментором на ювілейних десятих Голодних іграх. Він бачить потенціал в одній зі своїх підопічних — дівчині Люсі Грей Бейрд (Рейчел Зеглер). І має намір за допомогою неї реалізувати всі свої амбіції. Тільки ось шлях до перемоги супроводжується багатьма неоднозначними рішеннями, які поступово розкривають справжню особистість Сноу.

Фільми, які ставлять запитання «як?», а не «що?», завжди складніше знімати. Адже вони працюють на півтонах і зі складними людськими емоціями. До того ж тут у нас приквел, який має акуратно в підсумку злитися в симбіозі з оригінальними фільмами, а в ідеалі — розкрити їх із нового боку. Так, це екранізація книжки, що дещо полегшує роботу зі сценарієм з точки зору продуманості. Але в іншому праця все одно відчутна.

І приквел впорався зі своїм головним завданням. Так, завжди варто пам’ятати, що це все ще young adult, тож особливої моральної амбівалентності не чекайте. Тут вистачає порожніх, але пафосних фраз, а емоційний спектр у героїв не надто широкий. Багато з них так і зовсім зводяться до одного архетипу. Тому в плані півтонів свої очікування варто все-таки зменшити.

Але тим дивніше, як вдало фільм поводиться зі своїми персонажами, акцентами і настроями, щоб вибудувати чітку історію становлення лиходія. Цілі та мотиви Коріолана будуть зрозумілі всім, його зіткнення з Голодними іграми та реальним світом потроху формує його підсумковий характер. У фіналі ви не почнете виправдовувати його, що також важливо для історій про лиходіїв. Адже багато аналогічних сюжетів намагаються викликати співчуття до того, кого ще недавно ви ненавиділи. У «Баладі про співочих птахів і змій» такого немає, але Коріолан однаково стане більш неоднозначною фігурою у вашій свідомості.

Вони здебільшого холодніші та відчуженіші, адже ставки для них не настільки високі. Тут, до речі, ховається ще одна опущена можливість фільму, адже залаштункові інтриги розгортаються лише навколо Коріолана, а інші ментори здебільшого йдуть фоном. Але основним думкам кіно це особливо не заважає.

Особливо коли настає третій акт історії, що різко виділяється своєю тональністю на тлі всіх інших сцен. Він здається більш дорослим і серйозним, бо стає кульмінацією становлення Коріолана. Нехай він дещо сумбурний і метушливий, його значущості та своєї сумної поетичної краси це не применшує.

Можливо, комусь третій акт зможе довести, що «Голодні ігри» подорослішали разом зі своїми читачами та глядачами. Це прекрасний фільм з технічного погляду, як і раніше, але в плані своєї наповненості він точно робить крок уперед. Все ще зберігаючи в собі світлу наївність і віру в майбутнє, але розбавляючи її неприємною правдою, що майбутнє — це завжди втрати, їхнє подолання та неоднозначні рішення.

«Балада про співочих птахів і змій» здатна вплинути навіть на людей, яким не сподобалася жодна з частин «Голодних ігор». Це доводить, що франшиза повернулася до нас не просто так. І точно існує не дарма.