Кліматична система HAARP – особливості та характеристики

Жителі Аляски спостерігали штучне сяйво повітря в небі, створене HAARP – High-frequency Active Auroral Research Program під час дослідницької кампанії, що проходила з 4 по 7 листопада. Про призначення та небезпеку системи HAARP Факти ICTV поговорили з військовим експертом Олегом Ждановим.

Система HAARP: що відомо

HAARP (High-frequency Active Auroral Research Program – Програма високочастотних активних авроральних досліджень) – це науково-дослідний проєкт США з вивчення взаємодії іоносфери з потужним електромагнітним випромінюванням.

Проєкт запустили 1997 року в Гаконі, штат Аляска, із заявленою метою – вивчення природи іоносфери та розвиток систем ППО і ПРО. Однак у 2013 році роботу HAARP було зупинено. Пізніше представник ВПС США Девід Волкер заявив, що командування більше не планує підтримувати проєкт. За його словами, надалі розроблятимуться інші шляхи контролю іоносфери, яку HAARP мала вивчити. Зрештою сам об’єкт і обладнання на ньому були передані Університету Аляски у 2015 році. Наразі він відкритий для відвідування публіки.

Особливості комплексу HAARP

Система HAARP не є унікальною. Лише у США є дві інші станції – в Пуерто-Ріко та на Алясці неподалік міста Фербанкс. Обидва об’єкти мають аналогічні HAARP інструменти. На території Норвегії розташовані два комплекси такого ж класу з дослідження іоносфери.

Аналогічні комплекси та станції розташовані:

• у Васильсурську (Росія) – Сура, друга за потужністю випромінювання після HAARP станція; 
• у Томську (Росія) – кілька комплексів активного впливу на базі іоносферної станції;
• у Харківській області (Україна) – Іоносферна обсерваторія Інституту іоносфери; 
• у Душанбе (Таджикистан) – радіотехнічна система Горизонт;
• у Хікамарка (Перу) – аналоги HAARP.

Більшість цих станцій може проводити стимуляцію невеликих локалізованих ділянок іоносфери. Однак HAARP все ж таки відрізняється від цих комплексів незвичною комбінацією дослідницьких інструментів, яка дає змогу керувати випромінюванням, широкочастотним покриттям тощо.

Технічні характеристики HAARP

До складу HAARP входять:

• антени; 
• радар некогерентного випромінювання з антеною діаметром 12 см;
• лазерні локатори;
• магнітометри;
• комп’ютери для опрацювання сигналів і управління антенним полем зі 180 антен. 

Для гарантування живлення комплекс забезпечений потужною газовою електростанцією і шістьма дизельними генераторами.

На відміну від радіомовних станцій, багато з яких мають передавачі в 1 МВт, але слабоспрямовані антени, HAARP і подібні до нього системи використовують гостроспрямовані передавальні антени, зазвичай фазовані антенні решітки, здатні фокусувати майже всю випромінювану енергію у вузькому промені, а отже, на невеликій ділянці простору.

Наскільки небезпечна система HAARP 

Незважаючи на те, що потужність випромінювання HAARP мала навіть порівняно з розрядом блискавки, були випадки, коли представники різних держав стверджували, що стосовно їхніх країн було використано кліматичну зброю. 

На думку військового експерта Олега Жданова, HAARP не має нічого спільного з якимись військовими розробками.

Це суто наукова розробка і науково-дослідний проєкт.

Єдине, у чому використовується у військах іоносфера – це у зв’язку, стверджує Жданов. Річ у тім, що цей шар нашої атмосфери здатний відбивати хвилі радіозв’язку від антен зенітного випромінювання. Далекий зв’язок зростає на сотні кілометрів за рахунок відбиття сигналу від іоносфери. 

– Ніякого впливу на зброю там немає. Доказів того, що вона спричиняє цунамі чи буреломи або землетруси, на сьогодні взагалі не існує. Взагалі кліматичної або сейсмічної зброї у світі на сьогодні не існує, – резюмує експерт.