У четвер стартує чемпіонат світу з гандболу серед жіночих команд, у якому вперше за 14 років візьме участь жіноча збірна України. Команда, яка рівно 20 років тому, на ЧС-2003 посіла 4-е місце, надалі так і не змогла перевершити цей результат і хоча б раз потрапити в призери. А починаючи з 2011-го року жодного разу не брала участі у світових першостях, не проходячи кваліфікацію.
Востаннє українки брали участь у ЧС-2009, коли посіли підсумкове 17-те місце. І ось, через 14 років, українська гандбольна дружина повертається на світову першість.
Повторити успіх Афін-2004
Зірковий час збірної України припав на "нульові", при тому, що "зоряна" команда була і в 90-х, коли базовим клубом збірної України були клубні команди із Запоріжжя ("Мотор") і Києва ("Спартак"). І у 2004-му цей склад дав результат. На Олімпіаді в Афінах, куди команда кваліфікувалася в перший і, на цей час в останній раз, українки більш ніж упевнено виграли груповий етап і чвертьфінал, здобувши перемогу п'ять матчів поспіль. І тільки в півфіналі команда програла збірній Данії, поступившись із розгромною різницею в 9 м'ячів – 20:29. Але в матчі за бронзові нагороди не змарнувала свій шанс на медаль, здолавши команду Франції – 21:18.
У тій команді сяяли Марина Вергелюк і Наталя Ляпіна. Вони ж, чотирма роками раніше, на чемпіонаті Європи-2000 посіли 2-ге місце. На турнірі в Бухаресті українки, зокрема, у півфіналі обіграли збірну Росії (28:24), свого найпринциповішого суперника, але вже у фіналі програли команді Угорщини – 16:21. Тоді ліва напівсередня Олена Цигіца здобула звання найкращого гравця турніру у своєму амплуа.
Той Євро став переломним для команди, яка в січні 2004-го року посіла 4-те місце на чемпіонаті світу і, в підсумку, потрапила на Олімпійські ігри в Афіни.
На жаль, поки що це всі успіхи, якими може похвалитися український жіночий гандбол. Та й для спадкоємців київського "Спартака" – 13-разових володарів Кубка європейських чемпіонів, що був базовою командою збірної СРСР, олімпійських чемпіонок Монреаля-1976 і Москви-1980, звісно, негусто.
Подолання кризи
На жаль, останніми роками український жіночий гандбол скотився до рівня навіть не середняка, а відвертого аутсайдера світового та європейського гандболу. Після ЧС-2009 наша команда не була представлена на шести світових першостях поспіль, а в європейських чемпіонатах не брала участі після Євро-2014-го останні чотири рази, у 2016-2022 роках.
За регламентом, чемпіонати світу та Європи проходять раз на два роки в один і той самий час, кінець листопада – середина грудня. У парні роки проходять європейські першості, у непарні – світові. При цьому, навіть пандемія коронавірусу не вплинула на проведення змагань. І в грудні 2019-го встигли провести чемпіонат світу, до пандемії, і у 2020-му, вже після піку пандемії Євро.
І ось тепер, на чемпіонаті світу-2023, українки вперше повертаються на арену за 14 років, якщо брати тільки ЧС, або за 9 років, з огляду на участь у Євро-2014.
Впевнена гра у кваліфікації
У кваліфікаційному турнірі українки брали участь із самого раннього етапу, двічі розгромивши для початку команду Люксембургу – 36:13 і 30:11. При цьому, обидва матчі – 1 і 2 листопада, пройшли в Люксембурзі за взаємною домовленістю. Матчі в Україні, зрозуміло, проводити не можна, а організовувати ігри на нейтральному майданчику, як це, наприклад, робить Українська асоціація футболу, задорого для гандбольної федерації з її скромними доходами.
Куди більш наполегливими були ігри 2-го раунду проти збірної Північної Македонії, де другий матч українська команда все-таки організувала в Угорщині, ближче до українського кордону. Після перемоги в Скоп'є у запеклій грі – 24:22, українська команда значно переконливіше закріпила успіх, вигравши з рахунком 31:22.
Отож, українська команда стала однією із десяти переможниць пар другого і завершального раунду кваліфікації. Всього ж від Європи на чемпіонаті світу братимуть участь 18 команд. Крім 10 переможців кваліфікації, це збірні Франції, Чорногорії та Нідерландів, які відібралися за підсумками чемпіонату Європи-2022, господарі турніру, що відбуватиметься в трьох країнах – Данії, Норвегії та Швеції, і команди, які отримали спеціальне запрошення від організаторів ЧС – збірні Австрії та Ісландії.
Завдання-мінімум – подолати перший етап
Загалом у чемпіонаті світу-2023 візьме участь 32 команди, які на першому етапі будуть розділені на 8 груп по 4 збірні. Цікаво, що шанси на продовження боротьби дають практично всім - по три найкращі команди з чотирьох проходять у так званий "основний" груповий раунд, де вже буде складено чотири групи по шість команд. І тільки потім по дві найкращі команди з цих груп потраплять у плей-офф, ¼ фіналу, вісімку найкращих команд світу, де в матчах на вибування розіграють титул чемпіона і медалі світової першості.
Але навіть ті команди, які на першій груповій стадії посядуть четверті місця, гратимуть у втішному турнірі за 25-32 місця, так званому Кубку Президента.
Утім, поки що про це ніхто не думає. І зараз, на першому етапі, основне завдання кожної команди полягає в тому, щоб потрапити до трійки найкращих і пройти до другого групового раунду. Суперницями команди України на цій стадії змагань будуть збірні Бразилії, Іспанії та Казахстану. І зовсім не можна сказати, що з жеребом нашій команді пощастило. Швидше навпаки.
Так, збірна Іспанії посіла четверте місце на світовій першості 2021 року. За два роки до цього іспанки стали срібними призерками (2-ге місце). Загалом для іспанської команди це буде 12-й ЧС в історії. Зі свого боку, команда Бразилії – чемпіон світу-2013. Команда виступить на мундіалі в 15-й раз. Зазначимо, що бразилійки вже кваліфікувалися на Олімпіаду-2024 як переможниці Панамериканських ігор-2023.
Нарешті, найкращий виступ команди Казахстану на чемпіонатах світу датовано 2007 роком – 18-те місце. Для команди це буде сьома світова першість (третя поспіль). Саме гра з Казахстаном стане для України ключовою в боротьбі за вихід до наступного раунду мундіалю.
Матчі групи G відбудуться з 29 листопада по 3 грудня. Усі поєдинки пройдуть у данському місті Фредеріксгавн. І вже сьогодні, у середу, 29 листопада, о 19.00 за київським часом відбудеться перший матч за участю збірної України – проти команди Бразилії.
До речі, в Україні всі матчі збірної в прямому ефірі покаже телеканал Sport 1.
"Головне – отримати досвід і позитивні емоції"
Головний тренер жіночої збірної України Віталій Андронов так розповідає про цілі, плани та завдання команди на майбутній чемпіонат світу:
"Найголовніше завдання нашого чемпіонату світу – це потрапити до наступного раунду. Не відкрию ні для кого секрет, що найважливіша гра буде з Казахстаном, яку нам потрібно виграти і проходити далі. На цьому ми концентруємося.
Ясно, що фаворити групи – Бразилія та Іспанія. З ними будемо грати так само, але наша головна гра з Казахстаном. Головне – отримати досвід і позитивні емоції від того, що ми потрапили на цей форум.
Я прихильник того, що насамперед потрібно відштовхуватися від своєї гри. Іспанія – команда з активним захистом, швидким нападом. А Бразилія – не знаю, можливо, будемо сподіватися, що вони на нас не налаштуються, тому що вони вже, в принципі, вирішили своє питання виходу на Олімпіаду. Тому нам є сенс чіплятися, залазити якомога далі на чемпіонаті світу з кожною грою і мріяти про Олімпіаду".
Кадрові проблеми й наші 18 надій
Перед чемпіонатом світу-2023 збірна України зовсім недоречно зіткнулася з кадровими проблемами. Команді не допоможуть лідери Євгенія Левченко, Ірина Глібко, Ірина Стельмах (призупинила кар'єру), Діана Дмитришин та Дар'я Кот. Тому тренерський штаб включив до заявки кількох дебютанток: Карину Колодюк, Олесю Дяченко, Катерину Козак і Каріну Соскиду.
Загалом до фінальної заявки на світову першість потрапили 18 гандболісток. На кожен матч тренерський штаб матиме право заявити 16 спортсменок.
Склад збірної України:
Воротарі: 1. Юдіт Балог ("Вашаш", Угорщина), 12. Марія Гладун ("Локомотива", Хорватія), 16. Вікторія Салтанюк ("Кобежице", Польща);
Центральні: 7. Мар'яна Маркевич ("Галичанка"), 19. Тамара Смбатян ("Альба Фехервар", Угорщина);
Ліві напівсередні: 8. Карина Соскида ("Ювента", Словаччина), 9. Юлія Андрейчук ("Дачія" Міовені, Румунія), 14. Тетяна Поляк ("Галичанка"), 33. Ірина Компанієць ("Ювента", Словаччина);
Права напівсередня: 18. Євгенія Когуч ("Ювента", Словаччина);
Ліві крайні: 28. Марина Коновалова ("Галичанка"), 21. Олеся Дяченко ("Галичанка");
Праві крайні: 32. Мілана Шукаль ("Галичанка"), 22. Катерина Козак ("Галичанка");
Лінійні: 10. Ірина Прокоп'як ("Галичанка"), 15. Анастасія Мелекесцева ("Кобежице", Польща), 17. Андреяна Науменко ("Залау Романія", Румунія), 34. Карина Колодюк ("Карпати").