Слов’янська міфологія овіяна безліччю таємниць і знаєм ми про неї зовсім небагато. Історія майже не зберегла для нас імена та описи богів наших предків. Втім, мовознавці все ж виділяють кілька українських прізвищ, які мають міфологічне походження.
Зокрема, їх назвала філософ, релігієзнавиця та етнологиня Галина Лозко. У своїй книжці "Рідні імена. Слов’янський іменослов" вона зібрала та систематизувала близько 4 тисяч українських імен та прізвищ. А у передмові назвала кілька варіантів, пов’язаних із давніми язичницькими богами та духами.
Перун, Перунич – утворені від імені верховного бога слов’янського пантеону Перуна, володаря неба, повелителя грому і блискавки, бога родючості та покровителя воїнів.
Велес, Волос, Велесич, Велесь, Волосевич – походить від імені бога Велеса, який, ймовірно, був богом багатства, торгівлі, мистецтва та володарем підземного світу.
Сварожич – етнографи припускають, що Сварог був богом вогню та ковальства, вважалось, що саме він дав людям дар виготовляти зброю та знаряддя праці.
Дажбогович – Дажбога дослідники називають слов’янським богом сонця. Можливо, його вважали сином Сварога. Ймовірно, він у пантеоні відповідав за достаток.
Леляк, Лелюк, Лель, Лелько, Лельчук, тощо – деякі дослідник пов’язують появу цього прізвища з богами Лелею, Лелем та Полелем – дітьми Сварога та Лади. Всі вони були відповідальні за різні прояви кохання. Однак етнологи сумніваються в тому, що ці боги існували у дохристиянські часи, а не були вигадані пізніше. Чимало мовознавців також пов’язують виникнення подібних прізвищ із іменем Олексій, однією з форм якого в українській мові є Лель.
Корочун, Керечун, Керечанин – можливо, походять від назви зимового сонцевороту Корочун (Карачун, Керечун). Цим же словом називають сукупність різдвяних обрядів та вірувань, а в окремих регіонах заходу України – ще й спеціальний різдвяний хліб.
Русалка, Русалко, Русал, Русалюк, Русальчук, Русалович, Русаленко – походить він назви водяного духу. Русалок найчастіше уявляли у вигляді красивих дівчат із синім або зеленим волоссям, які заманюють молодих хлопців та дітей у воду і можуть залоскотати до смерті або потопити. Вважалось при цьому, що вони опікуються плодючістю полів.
Дідух, Дідушок – походить від язичницького ідола у вигляді щедро прикрашеного снопа, який ставили на стіл під час святкування Різдва. Трактується він, як символ предка роду, ідеального господаря, доброго врожаю та достатку.
Раніше OBOZ.UA розповідав про давні українські прізвища, походження яких вчені не можуть з’ясувати.
Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.