Білка, Зерносховище та 146 зірок: що ми знаємо про переможців премії ГРА

У Києві відбулася Церемонія нагородження лауреатів V Фестивалю-Премії GRA (Great Real Art, далі - ГРА) засновником та організатором якого є Національна спілка театральних діячів України (СТДУ). Які спектаклі стали тріумфаторами премії та чому, розповідають Vesti.ua.

Всеукраїнська театральна премія ГРА має складну долю. Щойно розправивши крила, премія потрапила під прес ковідних обмежень, але вижила і навіть роздала нагороди офлайн у грудні 2020 року. А потім, не встигнувши добряче видихнути, ГРА разом з усім театральним простором України опинилася на території війни. У 2022 році премію за результатами 2021 не вручали, тому в грудні 2023 ГРА підбивала підсумки відразу за два роки (2021 і 2022).

Як сказав на початку церемонії голова СТДУ Богдан Струтинський, він мріяв колись, що п'ята ювілейна церемонія нагородження переможців пройде без перешкод, але ні. Найбільше ця премія, в контексті того, що відбувається в країні, сьогодні була схожа на "акт незламності". При цьому, дивна річ, за час війни кількість заявок, поданих театрами на здобуття премії, зросла вдвічі. Якщо у 2018 році Фестиваль-премія ГРА прийняла від театрів лише 70 заявок, то у 2022 та 2023-му їх стало вже 134. На участь у Фестивалі-Премії представили свої твори театри із понад 20 міст країни. Усі спектаклі були переглянуті в режимі офлайн членами експертної ради премії.

У лонг-лист потрапило 32 спектаклі, потім експерти сформували шорт-лист із 14 спектаклів. І на цьому їхню роботу було закінчено.

Останнім етапом на шляху до оголошення результатів став приїзд членів міжнародного журі, які протягом листопада-грудня 2023 року переглянули 12 вистав наживо у Львові, Івано-Франківську, Рівному та Києві. На жаль, дві вистави із шорт-листа журі подивитися з об'єктивних причин не змогло, тому відповідно до положення вони не оцінювалися.

Для представників п'яти європейських країн (Швеція, Італія, Польща, Литва та Естонія), які увійшли до складу журі, ці 9 днів в Україні стали і випробуванням, і одкровенням.

"Дякую за можливість провести цей час разом з вами та відчути цей досвід, який зараз проживає Україна, – каже член міжнародного журі Себастіан Шварц (Німеччина/Італія). – Разом з усіма прокидатися вночі та ховатися у найближчому укритті. Разом з усіма проживати весь стрес і терор. Я був приємно вражений високим професіоналізмом, технічністю, емоційною міццю виконавців. Здивований, наскільки театр прогресує в Україні, наскільки він потрібен у цей важкий для країни час. Були спектаклі, які викликали у мене сльози. Дуже сподіваюся, що найближчим часом ви творитимете вже в мирних умовах".

"Дякую за можливість бути з вами тут. За ці 9 днів, переглянувши 12 вистав, я переконався у найголовнішому – український театр живий. І український театр зараз як ніколи важливий для глядача",– каже член міжнародного журі Март Меос (Естонія).

Іноземці в цій історії виявили певну відвагу, адже їм довелося об'їздити досить велику частину України, щоб побачити всі спектаклі шорт-листа. Вони не злякались військового стану і дуже вірогідних обстрілів, а як приз для себе, придбали абсолютно незабутній досвід. 

"Насправді наші члени журі мали досить складну місію, бо вони приїхали нас покритикувати, віддати свої голоси, симпатії тим чи іншим театрам. І вони з нею чудово впоралися, переглянули всі 12 вистав, виставили свої оцінки, виділили фаворитів, за що ми їм і дякуємо, – сказав із приводу іноземних експертів премії Богдан Струтинський. – Ці люди мають сильний характер, адже вони не побоялися приїхати та розділити з нами радість".

Втім, без приїзду міжнародного журі результати премії GRA не були б такими вагомими. Адже традиційно у театральній тусовці є й ті, хто стверджує, що будь-яка театральна премія корумпована та подаватися на неї немає сенсу.

"Наша премія була побудована так, що в нас взагалі не було шансу вплинути на рішення міжнародного журі, – каже голова експертної ради премії Ольга Стельмашевська. – Крім того, ми щороку ротуємо експертну раду – 30% її складу у нас обов'язково щороку змінюється. Тому ми не маємо застою, щоб люди увійшли у відносини з тим чи іншим театром для того, щоб лобіювати чиїсь інтереси. Плюс голосування закрите та анонімне, а всі цифри бачить та підраховує людина, яка не має стосунку до експертів".

Церемонія нагородження переможців відбулася у столичному Будинку Актора. Тут зібралася вся театральна київська тусовка, яка підтримує рух #бутивГРІ. На подію завітали представники театрів-номінантів з інших міст. Серед гостей був помічений і художній керівник Херсонського музично-драматичного театру Олександр Книга. Херсонці зі зрозумілих причин на премію не подавалися, але бачити художнього керівника з "незламного" Херсона всім було радісно.

Тріумфаторами премії виявилися дві вистави. Перша – це "Зерносховище" від Рівненського музично-драматичного театру, яка перемогла у чотирьох номінаціях (найкраща вистава, найкращий режисер, найкращий актор та найкраще музичне рішення вистави"). Друга – це моновистава "Білка, яка прожила 100 років" київського Театру "Золоті ворота", яка отримала статуетки ГРА у трьох номінаціях: найкраща камерна вистава, найкраща актриса та найкращий драматург. Нижче ми наводимо повний перелік переможців премії.

Переможці V Всеукраїнського театрального фестивалю-премії ГРА

Також було названо переможців в індивідуальних номінаціях:

 

Експерт премії ГРА: "Ми намагаємося подивитися на кожну виставу очима європейців"

Щоб краще зрозуміти, що стоїть за перемогами у театральній премії "ГРА", Vesti.ua попросили оцінити розклад голову експертної ради премії Ольгу Стельмашевську.

– Як ви оцінюєте вибір міжнародного журі?

– Мене як експерта вибір журі повністю влаштував. Бо коли ми обираємо спектаклі для шорт-листа, то орієнтуємося не лише на внутрішнього глядача, а намагаємося подивитися на кожну виставу очима європейців.

І в цьому випадку була така тенденція, що майже всі представники міжнародного журі стосуються продюсування та театрального менеджменту. І їхній вибір важливий тому, що вони бачать наші спектаклі під трохи іншим кутом зору. Тобто, вони їх розглядають не лише з погляду успішності на фестивалях, а й з комерційного погляду та попит європейського глядача.

Загалом премія "ГРА" продумана так, що в ідеалі, якби ми жили у мирний час, за перемогами спектаклів мало йти або запрошення на фестивалі, або комерційні гастролі Європою.

– Цього року було знято дві номінації, які не набрали потрібної кількості балів, щоб пройти в шорт-лист – це номінації "За найкращу танцювальну виставу" та "Найкращу виставу для дітей". Чому так сталося?

– Так сталося, бо всі вистави у цих номінаціях були створені суто для внутрішнього ринку та не збігалися зі світовими театральними трендами. Театр у Європі сьогодні став пластичнішим, йдеться про  простір і гру акторів, у ньому стало менше слів, він став менш вербальним. Тут міжнародному журі нам не було чого запропонувати.

— Чи важко було визначити шорт-лист премії?

— Якоюсь мірою так, за два роки експерти побачили багато гарних вистав, і шорт-лист у результаті вийшов дуже сильний. Український театр дуже потужно розвивається, причому не лише у столиці. Дуже цікаві театри у Львові, Рівному, Харкові, Рівному. Це при тому, що у Харкові ОВА взагалі заборонила грати вистави.

Дуже багато молодих експериментальних вистав, і це свідчить про те, що театр живе та рухається. Війна дала поштовх – український театр має вижити й водночас бути актуальним, аби перебити цей психологічний тиск, який іде від реального життя. Це надзвичайно важливе завдання.

– До війни до театрів ходив лише певний відсоток населення, зараз у театрах аншлаги. Чому це відбувається?

– Це невипадково. По-перше, людина сьогодні йде до театру, щоб на дві години абстрагуватися від того, що на неї чекає насправді. По-друге, людина, ймовірно, йде на виставу, щоб почути в ній відповіді на свої запитання. Причому не обов'язково, щоб спектакль був написаний сьогодні. Наприклад комедія "Нехай щастить" Харківської української драми, яка перемогла у номінації "Рефлексія на події російсько-української війни" – це взагалі комедія-фарс із використання ляльок. Ця п'єса була написана грузинським драматургом під час російсько-грузинської війни, але абсолютно чітко лягла на ситуацію в Україні.

– Вистава "Зерносховище" – безумовний тріумфатор премії. У чому його парадокс? 

– Спектакль "Зерносховище" – це тема Голодомору. Цю п'єсу Наталія Ворожбит написала ще у 2009 році на замовлення лондонського Королівського театру. П'єса тоді прогриміла у Великій Британії, але в Україні дуже довго не ставилася. Режисер Макс Голенко мріяв багато років її тут поставити, і добре, мабуть, що не поставив її до війни. Можливо, тоді б ця вистава так потужно не вистрілила.

Тепер п'єса йде у Рівному і сильно резонує у глядача, бо ми тему Голодомору наразі розглядаємо вже не як факт історії, а як передісторію сьогоднішньої війни. Адже ми розуміємо, що нинішня війна почалася не 24 лютого 2022 року і не 10 років тому, а набагато раніше.

— Серед переможців премії є спектакль, який у львівському театральному середовищі багато хто називає "нахабною провокацією"…

— Вистава "146 зірок, які видно неозброєним оком" Львівського драматичного театру – це експеримент, який провокує глядачів на буквально камінгаути. Під час вистави глядачі отримують можливість вийти до мікрофона та розповісти про себе. І ось того разу, коли "146 зірок" дивилася я, до мікрофона вийшов хлопець і розповів усім, що він – гей. Ця вистава, завдяки такій формі, щоразу інша, і для консервативного Львова вона, безперечно, "бомба". У спектаклі дуже хороші діалоги, актори грають дуже відверто, і ніби не грають зовсім, а існують на сцені. А для глядача "146 зірок" – це продовження його альтер его, його відображення у дзеркалі. Надзвичайно цікава вистава, і я тішуся, що вона перемогла, бо в нас не так багато вистав, які вміло балансують на "лезі бритви". Завжди важливо не переборщити й поставити виставу так, щоб вона залишилася витвором мистецтва. Зрозуміло, чому вона сподобалася європейському журі – у Європі такі спектаклі ставлять уже давно. А для нас це надзвичайний експеримент.

– Вистава"Білка, яка прожила 100 років" зважаючи на три номінації, справила незабутнє враження на іноземне журі. Чому?

– Вистава "Білка, яка прожила 100 років" Київського театру "Золоті ворота" – це дуже добре зроблена моновистава. Саме тому вибір журі зрозумілий, бо грає цю білку блискуча, віртуозна, надзвичайно гнучка – і психологічно, і пластично – актриса Віталіна Біблів, яка буквально вражає своїм психологічним існуванням у тілі вистави.

Я розумію, що акторка просто купила міжнародне журі своїм талантом. Нічого поганого в цьому немає, це просто чудово. І я можу лише привітати Театр "Золоті ворота" та режисера Стаса Жиркова з перемогою. Хоча Жиркова вже більше ніж рок немає в країні, але його справа, як бачите, живе. У цій виставі чудовий текст, що підтверджує і спеціальний приз журі драматургу Олегу Михайлову, який написав п'єсу "Справжня історія Фрекен Хільдур Бок, однолітки сторіччя".

Читайте також: Директор ДРАМІКОМ у Дніпрі: Війна дарує глядача, якому театр цікавий

Читайте також: Директор театру в Сумах: кількість глядачів визначає місткість бомбосховища