«Детектор медіа» традиційно пише про те, які розважальні шоу та телепрограми пропонували українцям у новорічну ніч. Лєна Чиченіна вже зробила огляд новорічного ефіру студії «Квартал 95». Олександр Морський дивився, як зашкварювався проєкт «Дизель шоу».
А це колонка Юлії Лавришин про перший після початку повномасштабного вторгнення виступ команди «Мамахихотала», яка українізувалася, замінивши літеру О в назві на И.
Українські гумористичні проєкти останнім часом опиняються у центрі скандалів. Наприклад, українці в соцмережах обговорюють некоректні жарти про недалеку дівчину «сіСькадовська», яка недолуго намагається розмовляти українською мовою — і кварталівці «жартують», що вона «позаблювала» українські слова. Цей номер обурив і мера Скадовська Олександра Яковлєва. І резонанс був таким, що «Кварталу» довелося перепрошувати, а каналу — перемонтовувати новорічний ефір для ютубу.
За кілька тижнів до того у центрі скандалу опинилася команда «Дизель шоу» через свій номер про українську сім’ю на тимчасово окупованих територіях, до якої завітав Святий Миколай. У номері все виглядало так, ніби окупація — це не страшна трагедія, а якась тимчасова незручність. На критику «Дизель» відповів у своєму традиційному стилі — образами та хамством. Ще раніше був скандал із серіалом «Встигнути до 30», в якому жительку міста Коломия показали геть пришелепкуватою, що теж обурило і мера міста, і тамтешніх жителів.
З огляду на все це я вже й не очікувала побачити щось більш-менш пристойне в українському етері у новорічну ніч, але проєкт «Мамахихотала» приємно здивував. Ні, їхній гумор не назвеш тонким і вишуканим, але вони принаймні не використовували дурнуватих дискримінаційних прийомів, які вже стали стилем кварталівців і «дизелів». Вони не ображали людей, які приїхали з окупованих територій або просто намагаються перейти на українську, не були ксенофобами, не говорили весь вечір про мінети й дефекацію та загалом намагалися уникати дурнуватих і заяложених стереотипів.
Почався ефір із номера про війну. І, попри очікування, саме він приємно здивував. Номер був про хлопця (Женя Янович), який нібито впав у кому у 2021 році, а прокинувся зараз, на другому році повномасштабного вторгнення, і лікар (Іван Мелашенко) спробував дозовано йому пояснити, що відбувається. Звісно, хлопця дуже здивувало те, що вже нема пандемії Covid-19, а натомість літають «мопеди», яких збивають «гепарди».
— Ковід є? — питає герой.
— Ні, — каже лікар.
— Ну от, то чого ви сумний. Ми ж перемогли найбільшу заразу?
— Ні, найбільшу ще ні, — зітхаючи, відповідає лікар — і зал заходиться сміхом.
У цьому номері не було шапкозакидальних жартів у стилі «перемога вже от-от», бо «русня тупа». Один момент змусив дещо напружитись у передчутті ймовірного скандалу. Лікар каже:
— Зараз я розкажу шокуючу новину, тільки тримайтесь, — на нас напала Росія.
— У 2014-му, я знаю, — каже хлопець у відповідь. І в цей момент я відчула полегшення, бо скандалу не буде. — А де шокуюча новина?
— Зараз почалося повномасштабне вторгнення прямо зі всіх сторін.
Ну і далі лікар розповів про героїчні ЗСУ, коротко про оборону Києва та про російські втрати, згадав про тих, хто втік у Монако, про арешт Коломойського, про супутник, придбаний Фондом Сергія Притули, пожартував про «два-три тижні» Олексія Арестовича і навіть — схоже, не за сценарієм (принаймні це так виглядало) — про самого Яновича, який повірив брехні Спартака Субботи.
Словом, у номері переплелися різні часто згадувані у медіа за час вторгнення ситуації й персони, а далі був щемливий момент: відповідаючи на запитання очманілого від таких новин героя Жені Яновича про те, що загалом в країні відбувається, лікар показав страшні й до болю знайомі фото руйнувань після російських атак. У Яновича на очі накотилися сльози — по правді кажучи, це навіть не вимагає акторської гри, бо від цих фото справді важко не заплакати. І завершився номер життєствердним і підбадьорливим діалогом:
— А що українці думають з цього приводу? — питає герой Жені Яновича.
— Та що... Зараз у всіх апатія, зневіра, почали сваритися. А ви що думаєте?
— Знаєте що, лікарю? Я після ваших новин чотири рази впадав у кому, а зараз вперше розумію, що впадати в кому українцям не можна.
Звісно, цей номер важко назвати вишуканим, а гумор — якимсь дуже оригінальним. Але принаймні він не скандальний і не ображає окремі групи українців, а ще містить твердження: ЗСУ — героїчні, українцям — треба донатити й не можна вішати носа. Реакції у коментарях на ютубі дуже позитивні. Наприклад, хтось білоруською написав: «Я сміявся і навіть ревів із жартів про чоловіка, який вийшов з коми. А зараз хочеться плакати. Слава Україні!»
Уже після цього номера весь колектив «Мамахихотала» вийшов на привітання з публікою, озброївшись кількома тупенькими жартами на кшталт «Яма (ймовірно, Влад) — в Америці, тому оркестр не в ямі, бо віз не має».
А далі була невелика промова Жені Яновича, який згадав про трьох учасників шоу, що вступили до лав ЗСУ, — Володимира Кравчука та братів Ігоря Реву й Олексія Реву, а також анонсував, що 100% прибутку від квитків на шоу підуть на підтримку української армії. Взагалі тези про підтримку ЗСУ червоною ниткою проходять крізь усе шоу, й артисти не раз згадують про те, що українці мають донатити. Ну, і Янович сказав кілька речень про зміну назви: «“МамахОхотала” на “МамахИхотала” — такий креативчик вам. Але насправді одна літера багато змінює. Я думаю, всі пам’ятають табличку з Маріуполя».
Далі були два номери не про війну. Коли почався номер про зустріч хлопця з мамою дівчини, здавалося, зараз будуть ті самі заїжджені жарти про тещу. Але ні, головний герой, виявляється, крутив роман одночасно з двома жінками, й випадково так вийшло, що це — мати й донька. А ще у номері був до недолугості кумедний офіціант (Олег Маслюк), який замість вази з водою вставляв квіти у келих із пивом і всім впарював голубці, називаючи їх «ніжним ризотто з м’ясом, загорнутим у лист капусти».
Цей номер доволі непримітний і невинний, але знову ж таки нікого не ображає.
Ще один номер дещо повторював ідею з італійського фільму «Ідеальні незнайомці» — компанія з шести друзів, тобто три пари, вирішили поритися в історії браузера одне одного. Тут вам і такий собі недалекий Юра, який то напився, то гуглив віртуальний секс, то випадково зізнався, що гуглив нюдси Ані, яка не його дружина, — за що Юра стабільно отримує по потилиці від дружини. Але дружина Юри теж має купу сюрпризів — вона гуглила БДСМ і шукала секції з боксу. Іван гуглив, як готувати курячі гомілки в духовці (сюди інтегрували рекламу «Нашої ряби»), а дружина Івана гуглила для сусіда, де каструвати кота.
Словом, нічого надзвичайного і гумор теж такий собі. Проте, справедливости заради, варто зазначити, що певна стереотипізація тут є: чоловік тут подається або як дурень, що вічно меле щось зайве, або як бабій, що тільки й думає, як таємно від дружини нюдси на Onlyfans чи якесь порно розглядати, або і те, і те одразу; а жінка — або стерво, яке не дає чоловікові дихати, або предмет об’єктивації.
Останній номер — знову про реалії війни. Все відбувається в театрі під час вистави «Отелло», і як тільки головний герой дізнається, що дружина Дездемона йому зрадила, оголошують повітряну тривогу через зліт МіГ-31. А як тільки всі розвертаються йти зі сцени — відбій. І так кілька разів. Отакі перерви вносять у виставу свої корективи: то актори плутають фрази й імена, то вигадують щось на ходу, а оскільки сценку переграють кілька разів, то Отелло, який за сценарієм п’є щось спиртне, до кінця вистави вже напився. Словом, все пішло коту під хвіст, і в кінці помічник Отелло Яго питає: «Ну що? Виставу будем догравати?». «Поки відбій, я пропоную пісяти і спати», — каже Отелло, цитуючи телеграм-канал «Николаевский Ваньок», який завжди так пише. Знову ж таки гумор тут простенький і дещо наївний, але, як то кажуть, про наболіле.
Якщо говорити загалом, то колектив «Мамахихотала» хочеться похвалити бодай за відсутність висміювань нацменшин і діалектів, глузувань із сільських жителів чи людей, які намагаються розмовляти українською, відсутність скетчів про недолугих російських «чмобіків» (вони автоматично применшують подвиг ЗСУ).
Так, за нинішньої ситуації з нашими гумористичними шоу, відсутність дискримінації кого завгодно — це вже досягнення. І це на порядок краще за скетчі «Кварталу» та «Дизель шоу», хоча б тому, що в них немає тупих жартів про самотніх жінок, скандальних тещ, «жіноче щастя» тощо, які ніби навмисно переносять у наші реалії образи ще з радянських анекдотів. Вони принаймні намагалися не образити й так чутливе — не без причини — українське суспільство і, схоже, у них це вийшло. Щонайменше, їхні жарти добрі.
З огляду на це навіть прикро, що перегляди шоу від «Мамахихотала» на ютубі станом на вечір 3 січня ледь-ледь перевалили за 200 тисяч, а саме шоу — лише на 29-му місці на вкладці «Набуває популярності», тоді як «Вечірній квартал» (№1 на тій самій вкладці) переглянули понад 1,2 млн разів, а новорічний виступ «Дизель шоу» має майже 800 тис. переглядів і перебуває на 5-й позиції.
А, може, час глядачам не лише сварити колективи за образливі й некоректні скетчі, які принижують аудиторію, а просто не обирати їх? Навряд чи хтось змушував глядачів обирати конкретне шоу — як-не-як, а зараз перемкнути на щось інше нескладно. Очевидно, час зрозуміти, хто гідний уваги й намагається розвиватися та відповідати реаліям, у яких ми живемо, а хто досі не змінив свій гумор із часів «Сеньйора Голодомора», «Горіла хата, палала» та поготів.
До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.
Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.