В Арктичному снігу знайшли неочікувані наслідки людської діяльності

Вчені зазначають, що деякі з цих речовин уже зустрічали в снігу на Шпіцбергені, але більшість стали для них сюрпризом. Це дослідження є першим кроком до розуміння того, де саме знаходяться ці види забруднювачів і звідки вони взялися. Надалі ми зможемо розробити стратегії боротьби й зупинити забруднення в його джерелі.

Деталі

У полі зору дослідників перебувають так звані "Хімічні речовини, що викликають занепокоєння в Арктиці" (Chemicals of Emerging Arctic Concern, CEAC) – список шкідливих для довкілля сполук, визначених групою вчених-екологів. Вони документують масштаби і наслідки забруднення в Арктиці для прийняття політичних рішень, відомих як Програма моніторингу та оцінки Арктики.

Виробництво і використання цих хімічних речовин зростає, тоді як наші знання про їхній розподіл і поведінку в полярних умовах значно відстають. Деякі CEAC були знайдені в Антарктиді і Арктиці раніше: у поверхневих водах, морській воді, потоках стічних вод поблизу дослідницьких станцій і в снігу. Проте нам мало що відомо про первинні джерела забруднення у віддалених регіонах та основні процеси перенесення. До того ж багато CEAC не підпадають під міжнародне регулювання.

Щоб зібрати більше доказів про їхнє поширення, дослідники розглянули 13 поширених інгредієнтів засобів особистої гігієни, включаючи ароматизатори, що містяться в милі та шампунях, і УФ-фільтри, що використовуються в сонцезахисних кремах, такі як бензофенон-3 (BP-3).

Навесні 2021 року вони зібрали 25 зразків снігу з активного дослідницького майданчика на південь від села Ню-Елесунн і з п'яти льодовиків, розташованих на відстані до 40 кілометрів від нього. Деякі зразки були відібрані з одного і того ж місця, але на різній глибині, щоб побачити, як концентрація змінювалася протягом сезонів.

На всіх льодовиках, крім одного, концентрація УФ-фільтрів у снігу, що відкладається взимку, була вищою, ніж у сніговому покриві в інші сезони. Дослідники виявили, що два УФ-фільтри, BP-3 і октокрилен, також були більш поширені у верхній частині льодовиків.

Оскільки полярні вчені часто відвідують льодовики, сама ж дослідницька станція поблизу Ню-Елесунн може бути джерелом цього забруднення. Проте, виходячи з закономірностей, команда підозрює, що хімічні речовини, які поглинають ультрафіолет, найімовірніше, були перенесені вітрами на арктичні льодовики з віддалених територій.

Окрім з'ясування того, звідки беруться забруднювачі, необхідні додаткові дослідження, щоб зрозуміти, чи забруднювачі, виявлені в арктичному снігу, не перевищують чи наближаються до потенційно токсичних для довкілля рівнів. Коли сніг розтане, приплив навіть низькоактивних забруднювачів може спричинити різке зростання їх концентрації у нижчих за течією водотоках і морському середовищі.

Хімічні речовини поводяться інакше в холодному крижаному середовищі, ніж у теплих регіонах, тому для розуміння їхнього впливу також потрібні спеціальні полярні дослідження.

Деякі країни не ризикують. Палау, крихітна тихоокеанська острівна держава, обрала запобіжний підхід, заборонивши використання BP-3 та інших УФ-фільтрів у сонцезахисних кремах кілька років тому через занепокоєння щодо їхнього сумнівного впливу на коралові рифи.